У справі «ANTONOV v. ESTONIA» ЄСПЛ висловився щодо права на надію для засуджених

ЄСПЛ 28.04.2026 року у справі «ANTONOV v. ESTONIA» постановив, що практика автоматичного перенесення дати початку відліку мінімального строку для дострокового звільнення перетворює довічне покарання на «нескорочуване» de facto, що прирівнюється до нелюдського поводження.

Заявник, Андрій Антонов, перебуває під вартою з 1994 року. У 1996 році його засудили до довічного ув'язнення. Згідно з естонським законодавством, особа, засуджена довічно, може просити про умовно-дострокове звільнення після відбуття щонайменше 25 років покарання.

Однак, перебуваючи у в’язниці, Антонов вчинив нові злочини (замах на вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень іншим в’язням). Останній вирок було винесено у 2021 році. Естонські суди, керуючись своєю практикою, застосували механізм «сукупного покарання», який передбачає, що 25-річний строк для права на умовно-дострокове звільнення починає відраховуватися заново з дати останнього вироку.

Таким чином, для Антонова дата, коли він міг би вперше претендувати на свободу, фактично змістилася з 2019 року на 2046 рік. Враховуючи, що він перебуває за ґратами з 1994-го, загальний мінімальний термін до перегляду справи склав би понад 50 років.

Суд нагадав про свою сталу практику (справа Vinter and Others v. the UK): довічне ув’язнення не порушує Статтю 3 Конвенції лише тоді, коли воно є скорочуваним de jure та de facto.

Це означає, що засуджений повинен мати «право на надію» — чітко знати, за яких умов і коли його справу буде переглянуто.

Суд зауважив, що естонська практика була суперечливою. В одних випадках суди «обнуляли» термін, в інших — залишали початкову дату. Така плутанина позбавляє засудженого правової визначеності.

Естонська система не враховувала тяжкість нового злочину. Навіть за відносно незначне правопорушення 25-річний строк «обнулявся» так само, як і за вбивство. Це було визнано непропорційним заходом.

Уряд Естонії стверджував, що Антонов міг просити про помилування у Президента. Проте ЄСПЛ постановив, що ця процедура в Естонії не має належних процесуальних гарантій, її критерії не є прозорими, а рішення Президента не підлягають судовому оскарженню. Отже, помилування не є адекватною заміною механізму умовно-дострокового звільнення.

Суд наголосив, що перегляд справи через 50 років після початку відбування покарання позбавляє засудженого будь-якої реальної перспективи звільнення за життя, що є принизливим для людської гідності.

ЄСПЛ визнав порушення Статті 3 Конвенції (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження).

Суд підкреслив, що це рішення не означає негайного звільнення Антонова. Він залишається небезпечним злочинцем, який вчиняв нові злочини у в'язниці. Проте держава зобов'язана створити таку систему перегляду, яка б:

1. Була передбачуваною.
2. Враховувала індивідуальні обставини та прогрес у реабілітації.
3. Не відкладала право на перегляд на нереальні терміни через автоматичні механізми.

Рішення у справі Антонова підтверджує, що будь-яка спроба «заховати» людину назавжди без реальної (а не декларативної) можливості перегляду через певний час (зазвичай до 25 років) буде розцінена Європою як катування.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.