Прокурорам заборонять представляти громадян у судах — уряд пропонує змінити закон про прокуратуру

Тривалий час в правозастосовній практиці існувала невідповідність профільного законодавства про прокуратуру статті 131-1 Конституції України. Якщо Основний Закон чітко окреслює межі діяльності прокуратури, то норми Закону України «Про прокуратуру» залишали простір для широкого правового маневру.

Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 3 грудня 2025 року окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону «Про прокуратуру» були визнані неконституційними. А саме норми, які надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв’язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади. КСУ дійшов висновку, що прокуратура не може підміняти собою органи державної влади або місцевого самоврядування, які мають самостійно захищати державні інтереси у судах.

Законодавча ініціатива

Уряд пропонує нову редакцію статті 23, яка перетворює прокурора з наглядача на активного учасника судового процесу з чітко обмеженими повноваженнями. Новий законопроєкт № 15253  пропонує позбавити прокурорів права представляти інтереси громадян у судах та впроваджує фільтр виключності для захисту держави.

Головна зміна законопроєкту — повне виключення функції представництва інтересів громадян прокурором. Така функція не передбачена статтею 131-1 Конституції України, однак продовжує зберігатися у профільному законі, створюючи уявлення про ширші повноваження прокуратури.

Крім того, запроваджується принцип виключності, відповідно до якого представництво інтересів держави прокурором можливе лише у випадках, прямо визначених законом, а не за власною ініціативою чи розсудом.

Також пропонується обмежити можливість самостійного пошуку інформації про порушення. Прокурору забороняється ініціювати такі дії поза межами випадків, передбачених законом, за винятком проваджень щодо необґрунтованих активів.

Документ також передбачає термінологічну уніфікацію: замість розмитого поняття «державні компанії» пропонується чітко розмежувати юридичних осіб публічного та приватного права.

Документ також спрямований на уточнення процесуального статусу прокурора у представницьких спорах, наближаючи його до статусу сторони процесу та підсилюючи принципи рівності сторін і змагальності.

Виключні підстави для представництва

Законопроєкт встановлює перелік виключних випадків, коли прокурор має право вийти в суд:

• загроза або порушення фундаментальних національних інтересів;
• порушення інтересів держави щодо об’єктів власності Українського народу або майна під особливою державною охороною;
• відсутність уповноваженого органу, який може захистити інтереси держави в суді;
• порушення інтересів держави самим органом влади, що мав би їх захищати;
• колізія повноважень між органами влади щодо такого захисту;
• заподіяння шкоди державі кримінальним правопорушенням;
• виявлення порушень інтересів держави під час кримінального чи адміністративного провадження;
• звернення державного органу, який не може самостійно подати позов;
• справи про необґрунтовані активи та їх стягнення в дохід держави.

Прокурор зобов’язаний обґрунтувати наявність підстав для представництва, а після їх підтвердження судом отримує процесуальні права відповідної сторони у справі. Якщо порушення інтересів держави допущене органом влади або відсутній суб’єкт, уповноважений захищати ці інтереси, прокурор виступає в суді як позивач.

Окремо врегульовано справи щодо необґрунтованих активів. Представництво держави у таких провадженнях здійснюють прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а в окремих випадках — прокурори Офісу Генерального прокурора відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу. Для доведення необґрунтованості активів прокурор отримує спеціальний доступ до державних інформаційних систем, реєстрів і баз даних, а також може залучати кваліфікованих експертів і спеціалістів, у тому числі іноземних, для оцінки вартості таких активів і збору доказів.

Процесуальні права та обмеження

Законопроєкт також визначає процесуальні інструменти прокурора для збору доказів. Зокрема, передбачено право надсилати запити до органів влади та юридичних осіб із прискореним строком відповіді — протягом п’яти робочих днів (у разі значного обсягу інформації строк може бути продовжено до 20 днів), отримувати прямий доступ до державних реєстрів та автоматизованих баз даних, брати письмові пояснення від посадових осіб і громадян за їхньою згодою, а також залучати експертів, у тому числі іноземних, для підготовки фахових висновків на договірній основі.

Законопроєкт також визначає сфери, у яких прокурор не може здійснювати представництво інтересів держави. Йдеться, зокрема, про виборчий процес і референдуми, діяльність Верховної Ради України та Президента України, функціонування медіа й політичних партій, а також діяльність організацій професійного самоврядування — зокрема адвокатури, нотаріату та громадських об’єднань. Такі обмеження покликані запобігти надмірному втручанню правоохоронних органів у політичну систему та гарантувати свободу слова і незалежність інституцій громадянського суспільства.

Прийняття законопроєкту має привести законодавство про прокуратуру у відповідність до Конституції України та міжнародних зобов’язань держави. За нової запропонованої моделі прокурор виступатиме своєрідним державним адвокатом і втручатиметься у судові спори лише у виняткових випадках, коли звичайні механізми захисту інтересів держави не працюють. Передбачається, що нові правила можуть запрацювати з 1 січня 2027 року. У разі їхнього впровадження прокурори повинні будуть у кожному випадку обґрунтовувати необхідність своєї участі у суді, доводячи наявність підстав для представництва інтересів держави.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.