Верховний Суд нагадав держорганам про неправомірність раптової зміни позиції щодо бізнесу
Верховний Суд 15 травня ухвалив постанову у справі № 400/3489/24, яка стала одним із перших прикладів застосування Закону України «Про адміністративну процедуру».
Спір виник між товариством з обмеженою відповідальністю та Адміністрацією судноплавства та стосувався внесення відомостей про річковий термінал до профільного реєстру. Рішення має значення для формування судової практики, оскільки Верховний Суд деталізував підходи до меж адміністративного розсуду та підкреслив необхідність дотримання принципів правової визначеності у відносинах між державою та бізнесом.
Обставини справи
Товариство з обмеженою відповідальністю збудувало та прийняло в експлуатацію сучасний річковий термінал у місті Ізмаїл. Протягом 2022–2023 два причали були успішно внесені до Реєстру, і компанія вже отримувала витяги.
Коли ж дійшло до третього причалу — Адміністрація судноплавства раптово відмовила. Мотивом стало твердження, що об’єкт нібито знаходиться в межах акваторії морського порту Ізмаїл, а отже, не може вважатися об’єктом внутрішнього водного транспорту.
Позивач оскаржив відмову у внесенні відомостей до реєстру, обґрунтовуючи свою позицію тим, що причал є складовою частиною єдиного річкового порту як складної речі відповідно до Цивільного кодексу України.
Крім того, він зазначав, що координати об’єкта розташовані поза межами акваторії морського порту, що підтверджується даними Держгідрографії.
Також наголошувалося, що Адміністрація судноплавства раніше вже здійснювала реєстрацію інших елементів того самого терміналу, що, на думку позивача, свідчить про непослідовність у підходах.
Процесуальні моменти: підстави для самопредставництва
Перед розглядом суті спору Верховний Суд вирішив питання самопредставництва юридичної особи.
Позивач оскаржував повноваження представника Адміністрації судноплавства на підписання апеляційної скарги, посилаючись на відсутність додаткових документів, зокрема статуту чи контракту, та наявність лише витягу з ЄДР.
Верховний Суд підтвердив, що у разі наявності відомостей про особу в Єдиному державному реєстрі вона може діяти в порядку самопредставництва, і додаткове підтвердження повноважень, зокрема статут або трудовий договір, не є обов’язковим.
Суд зазначив, що такий підхід спрямований на зменшення надмірного формалізму у процесуальних питаннях та забезпечення ефективного доступу до правосуддя.
Верховний Суд підтримав позицію товариства з обмеженою відповідальністю
Суд встановив, що межі акваторії морського порту визначаються географічними координатами згідно з Постановою КМУ № 1208. Листи «Держгідрографії», що містилася у справі засвідчили, що координати причалу № 3 знаходяться поза межами морського порту. Адміністрація судноплавства намагалася використати лист, отриманий вже після прийняття рішення, що Суд визнав неналежним обґрунтуванням.
Крім того, ВС послався на преюдиційне рішення, де термінал визнано єдиним об’єктом тобто «складною річчю». Оскільки інші частини цього об’єкта вже були в Реєстрі, виокремлення одного причалу за територіальною ознакою без зміни фактів є нелогічним.
Закон про адміністративну процедуру
Верховний Суд дав роз’яснення щодо застосування Закону України «Про адміністративну процедуру» № 2073-IX. Суд вказав, що дискреційне рішення є законним лише тоді, коли воно приймається без відступлення від попередніх рішень у подібних справах. Держава не може без пояснення причин змінювати свою позицію (доктрина venire contra factum proprium).
Суд підкреслив, що якщо орган своїми попередніми діями сформував у бізнесу обґрунтовані очікування, ці очікування підлягають судовому захисту. Це важливий сигнал щодо застосування доктрини легітимних очікувань у публічному праві.
Тобто, якщо суб'єкт владних повноважень створив для осіб обґрунтовані підстави сподіватися на отримання певних прав понад ті, що гарантуються у відповідності до принципів справедливості і природного права, відповідні особи вважаються такими, які мають легітимні (законні) очікування, що підлягають захисту. Такий підхід забезпечує особам, на яких поширюється дія рішень органів публічної влади, можливість завбачливо вибудувати свою поведінку та очікувати настання відповідних наслідків.
Це рішення має значення для формування адміністративної практики та застосування Закону України «Про адміністративну процедуру». Постанова Верховного Суду може використовуватися у спорах, де державний орган раніше допускав подібні дії або рішення, а згодом відмовляє без належного обґрунтування, а також у випадках, коли відмова базується на документах чи обставинах, що виникли після прийняття відповідного рішення.
Окремо судова практика акцентує на важливості дотримання принципу правової визначеності та послідовності адміністративних дій.
Таким чином, Верховний Суд підтвердив практичне значення Закону про адміністративну процедуру як інструменту забезпечення стабільності та передбачуваності у відносинах між державою та бізнесом.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
