Оголошення померлим військового: як зібрати доказову базу для компенсацій від держави
У справах про зниклих безвісти під час війни вирішальними є обставини зникнення, які визначають строк для оголошення особи померлою. Якщо людина тривалий час не виходить на зв’язок і немає інформації про її місцезнаходження, законодавство дозволяє у судовому порядку визначити її правовий статус — як безвісно відсутньої або такої, що підлягає оголошенню померлою.
Під час повномасштабної війни такі випадки найчастіше стосуються військовослужбовців. У подібних справах суд досліджує обставини зникнення та наявні докази, щоб ухвалити рішення щодо правового статусу особи.
Правові механізми підтвердження смерті або загибелі особи: що передбачає закон
Українське законодавство передбачає кілька юридичних процедур для підтвердження смерті особи або надання їй статусу померлої. Одним із таких механізмів є встановлення факту смерті у судовому порядку.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд може встановити факт смерті, якщо зареєструвати її через органи ДРАЦС неможливо через відсутність необхідних документів. Органи ДРАЦС видають свідоцтво про смерть лише за наявності офіційного підтвердження — наприклад, медичного свідоцтва про смерть або рішення суду. Тому у таких справах важливе значення мають докази, які підтверджують сам факт смерті: документи, фото, відео, свідчення очевидців та інші матеріали.
Тобто встановлення факту смерті застосовується у випадках, коли людина фактично загинула, але це неможливо офіційно оформити у звичайному порядку.
Інший правовий механізм — оголошення фізичної особи померлою — використовується у випадках, коли місце перебування людини тривалий час невідоме, а відомостей про неї немає. Цей механізм застосовується, коли відсутні прямі докази смерті, зокрема немає тіла або медичного підтвердження, однак існують обставини, які дають достатні підстави припускати загибель особи — зникнення безвісти, бойові дії, катастрофи чи інші небезпечні події.
У такому випадку суд не встановлює сам факт смерті, а юридично прирівнює особу до померлої, виходячи з сукупності наявних доказів і обставин.
Відповідно до ст. 46 Цивільного кодексу України, особу можуть оголосити померлою, якщо протягом трьох років немає відомостей про її місцезнаходження за місцем постійного проживання.
Водночас передбачено скорочені строки у виняткових випадках:
- 6 місяців — якщо особа зникла за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати загибель (ч. 2 ст. 46 ЦК України);
- 2 роки від дня закінчення воєнних дій — якщо особа зникла у зв’язку з воєнними діями або збройним конфліктом (ч. 2 ст. 46 ЦК України).
Ще одним важливим кроком перед зверненням до суду є офіційна фіксація розшуку особи як зниклої безвісти. Для цього подається заява до Національної поліції України про зникнення людини. Інформація може додатково перевіряється через військову частину, ТЦК та СП, державні реєстри, а також через Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, СБУ та Червоний Хрест.
Отримані відповіді, довідки та матеріали розшуку формують доказову базу для суду й підтверджують, що місцезнаходження особи встановити не вдалося, а заявник використав передбачені законом механізми пошуку.
Особливості справ щодо військовослужбовців
У справах, що стосуються військовослужбовців, суди оцінюють не лише сам факт зникнення, а й обставини, за яких воно відбулося, та сукупність наявних доказів. Саме тому для родичів важливо завчасно формувати доказову базу, оскільки суди ухвалюють рішення не на підставі припущень, а на основі документально підтверджених даних. Чим повніше зафіксовані обставини зникнення — час, місце, характер бойової ситуації та подальші дії військової частини щодо розшуку — тим більш обґрунтованою є позиція заявника в суді.
У заяві про оголошення військовослужбовця померлим необхідно зазначити дані сторін, дату та обставини зникнення військовослужбовця, інформацію про проведені заходи з його розшуку, а також перелік доказів, які підтверджують, що зникнення відбулося за умов, пов’язаних із бойовими діями. Крім того, заява має містити відомості про заявника та зниклу особу, а також чіткий виклад обставин справи.
До заяви також додаються документи, які підтверджують викладені обставини. Серед них:
- копія паспорта заявника;
- довідка військової частини про факт зникнення;
- витяг з наказу про проходження військової служби або участь у бойових діях;
- матеріали щодо проведених розшукових заходів (зокрема звернення до поліції, СБУ, Червоного Хреста);
- документи, що підтверджують родинні зв’язки із зниклим;
- квитанція про сплату судового збору.
Відповідно до ст. 305, ст. 317 Цивільного процесуального кодексу України, такі справи розглядаються судами першої інстанції.
Територіальна підсудність визначається за вибором заявника, зокрема за останнім відомим місцем проживання особи, за місцем знаходження її майна або, у випадках, що стосуються військовослужбовців, також за місцем проживання заявника.
Як писала «Судово-юридична газета», Верховний Суд роз’яснив підхід до визначення початку перебігу шестимісячного строку для оголошення фізичної особи померлою у справах, пов’язаних із бойовими діями.
У постанові від 20.05.2026 у справі № 405/6164/24 суд зазначив, що у випадках зникнення під час війни ключовим є не дата зникнення особи, а момент завершення активних бойових дій на території, де могла статися загибель. Саме з цього моменту й починається відлік спеціального строку, передбаченого ч. 2 ст. 46 ЦК України.
Мати військовослужбовця звернулася до суду із заявою про оголошення сина померлим. За даними матеріалів, військовий зник 25 січня 2024 року поблизу м. Бахмут під час виконання бойового завдання. Факт зникнення підтверджувався офіційними повідомленнями та матеріалами військової частини.
Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили заяву, виходячи з того, що обставини справи свідчать про реальну загрозу життю та дають підстави для застосування скороченого шестимісячного строку замість загального дворічного.
Касаційну скаргу Міністерства оборони залишено без задоволення. Суд зазначив, що доводи зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі касаційного перегляду (ст. 400 ЦПК України). ВС підтвердив, що для застосування ч. 2 ст. 46 ЦК України вирішальним є встановлення моменту завершення активних бойових дій на відповідній території. Саме ця дата визначає старт шестимісячного строку, а не день зникнення особи.
Також суд підкреслив, що обставини ведення бойових дій можуть підтверджуватися офіційними переліками та актами уповноважених органів.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
