Дистанційні ВЛК та ОПФО за кордоном: чому право на експертизу лишається декларативним
Станом на 2026 рік значна частина громадян України перебуває за кордоном, що вимагає адаптації медико-соціальних процедур до умов вимушеної міграції. Уряд запровадив низку нормативних актів, зокрема Постанову КМУ № 1338 щодо ОПФО та № 1125 щодо експериментального проєкту дистанційних ВЛК для військових. Проте на практиці виникає чимало перешкод на етапах формування направлень, легалізації іноземних документів та відсутності чітких алгоритмів для лікарів, що ведуть пацієнтів дистанційно.
Проблема формування направлень та декларацій з лікарями
Заочна форма оцінювання ЕКОПФО (виключно за документами) є найбільш реальним шляхом для громадян за кордоном. І найпершим бар’єром на шляху до експертизи є необхідність отримання направлення. Згідно з Постановою № 1338, його може сформувати сімейний або профільний лікар, а також голова ВЛК.
Багато громадян перебувають за кордоном роками і не мають діючих декларацій з українськими лікарями. Без особистого огляду лікарі в Україні часто відмовляються брати на себе професійну відповідальність за оформлення направлення на основі іноземних документів.
Експертним командам для ухвалення законного рішення потрібні свіжі медичні відомості, тоді як діагнози та обстеження пацієнтів, які перебувають в евакуації з початку повномасштабної війни, часто є застарілими для української системи
Лікарям бракує методичних рекомендацій щодо оцінки іноземної медичної документації, через що пацієнтам часто пропонують особисту явку в Україну, що для багатьох є неможливим через стан здоров'я або статус.
Переклади, печатки та коди МКХ
Для військових, які лікуються за кордоном, ситуація є ще гострішою. Постанова № 1125 передбачає дистанційну експертизу, але процедурні зміни до Наказу Міноборони № 402 все ще перебувають на стадії погодження.
Через затримки в проведенні дистанційної ВЛК поранені бійці втрачають грошове забезпечення, оскільки виплати за законом прив’язані до рішень комісії.
Лежачі пацієнти або особи без свідомості фізично не можуть самостійно збирати та перекладати документи, що вимагає створення інституту координаторів.
Медична документація в країнах ЄС суттєво відрізняється від українських стандартів, що створює недовіру з боку експертних команд та вітчизняних лікарів.
Крім того, закордонні клініки здебільшого формують виписки автоматично через локальні цифрові системи охорони здоров'я. Такі документи не містять звичних для України печаток, власноручних підписів лікарів чи апостилів. Незважаючи на офіційність цих документів у країні видачі, в Україні досі відсутнє чітке роз'яснення МОЗ щодо алгоритму підтвердження їхньої справжності.
Іноземні лікарі у своїх епікризах часто не зазначають коди Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-10). Для української системи це стає формальним приводом повернути пакет документів на доопрацювання.
Консульські дії та правова легалізація
МЗС стверджує, що засвідчення підпису перекладача має бути безкоштовним для військових та осіб з інвалідністю. Однак на практиці виникають труднощі. Для вчинення багатьох консульських дій вимагається особиста присутність, що неможливо для немобільних пацієнтів.
Також існує плутанина між засвідченням перекладу та легалізацією оригіналів, що потребує різних процедур залежно від країни перебування,,.
Для подолання кризи дистанційної експертизи НААУ, МОЗ, Міноборони та МЗС пропонують запровадити на законодавчому рівні визнання іноземних медичних документів, виданих офіційними закладами, як належних доказів без обов’язкового апостилю для країн ЄС.
Створити механізм автоматичного імпорту даних з медичних систем країн перебування до української системи ЕСОЗ та створити окремі експертні команди при МОЗ або МО, які спеціалізуватимуться виключно на роботі з документами з-за кордону та матимуть у штаті перекладачів-медиків.
Від декларацій до реального захисту
Сучасна система дистанційного проходження ВЛК та ОПФО за кордоном наразі має фрагментарний характер. Незважаючи на наявність прогресивних постанов КМУ, відсутність підзаконних актів нівелюють переваги реформи.
Для держави критично важливо змінити філософію процесу, в якій держава має забезпечити супровід та визнання документів. Створення мережі регіональних координаторів, спрощення вимог до перекладів та перехід на повністю електронний обмін даними з іноземними клініками є єдиним шляхом до збереження прав людини та соціальної справедливості для тих, хто найбільше цього потребує — поранених захисників та громадян з інвалідністю, що опинилися за межами України.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
