Апеляційний суд залишив під домашнім арештом ексвійськового, підозрюваного у вбивстві — деталі справи

Ухвалою слідчого судді Корецького районного суду Рівненської області від 2 жовтня 2025 року частково задоволено клопотання слідчого С ВВП №7 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за домашньою адресою з носінням електронного засобу контролю строком на два місяці з покладанням обов’язків: - прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування/суду; - не залишати без дозволу органу досудового розслідування, слідчого, прокурора, суду місце постійного проживання; - повідомляти орган досудового розслідування, прокурора про зміну місця свого проживання; - утримуватися від спілкування із свідками та потерпілим.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу, наполягаючи на застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою із тих міркувань, що підозрюваний в силу інвалідності І групи категорії «А» не може працювати, вживає спиртні напої, в стані алкогольного сп’яніння проявляє агресивну поведінку та може вчинити новий злочин; окрім того після вчинення інкримінованого правопорушення залишив місце події і приховав знаряддя вчинення злочину, усвідомлюючи тяжкість покарання, тому з метою уникнення відповідальності може чинити тиск на свідків, яким є його дружина та падчерка.

Аргументи сторін у суді апеляційної інстанції

У судовому розгляді прокурор підтримав свою апеляційну скаргу, однак жодних доказів на підтвердження наведених у сказі доводів не надав, а навпаки пояснив суду, що повідомлення про порушення громадянином обов’язків, покладених на нього судом при обранні запобіжного заходу, не надходили, дані про вплив на свідків відсутні, як і дані про вчинення домашнього насильства чи хуліганства, не зафіксовано також порушення запобіжного заходу.

Під час апеляційного розгляду захисник та підозрюваний зазначили, що фігурант справи є особою з інвалідністю І-А групи, оскільки втратив обидві кінцівки під час участі в бойових діях по захисту країни, потребує подальшої реабілітації та постійного стороннього догляду. Він визнав та усвідомив протиправність своїх дій, не порушує обов’язки, покладені на нього слідчим суддею, співпрацює зі слідством, з’являється за викликами до слідчого, прокурора та суду, Покликаючись на вказані обставини підозрюваний та захисник вважають обраний запобіжний захід обґрунтованим та достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.

Вирішуючи питання про достатність та обґрунтованість обраного слідчим суддею суду першої інстанції запобіжного заходу суд апеляційної інстанції виходив із наступного.

Фігуранту інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, тобто, особливо тяжкого злочину, що передбачає можливість застосування щодо нього найсуворішого запобіжного заходу – тримання під вартою.

Стаття 183 КПК України визначає тримання під вартою винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини (пункти 3, 4 статті 5) вказує, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосуванням більш м’яких запобіжних заходів мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного і його поведінки. суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Тобто метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а підставою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується).

Таким чином, щоб вирішити справу у відповідності до вимог закону, суд повинен взяти до уваги, крім даних, передбачених ст.177 КПК України, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, тяжкість покарання та наслідки вчинення протиправних діянь.

Висновки 

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу в суді першої інстанції слідчий та прокурор не довели того, що більш м’який запобіжний захід, не пов’язаний з позбавлення волі, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків таких доказів не надано і в суді апеляційної інстанції. Посилання ж прокурора на тяжкість інкримінованого злочину, не може свідчити про наявність ризиків, зазначених у клопотанні слідчого, а сама по собі тяжкість кримінальних правопорушень не є безумовною підставою для тримання особи під вартою, що слідує із усталеної практики Європейського суду з прав людини.

Апеляційний суд зазначив, що покладені на підозрюваного ухвалою слідчого судді відповідні обов’язки передбачають контроль за його поведінкою з боку правоохоронних органів,  а їх порушення може спричинити ініціювання обрання більш суворого запобіжного заходу, що запобігатиме ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, в разі їх настання.

Зважаючи на досліджені в ході судового розгляду обставини в їх сукупності, та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, колегія апеляційного суду прийшла до висновку, що наявні на даний час обставини та факти свідчать про те, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням додаткових обов`язків достатньою мірою забезпечить необхідний баланс між правами підозрюваного та інтересами досудового розслідування, однак, орган досудового розслідування не позбавлений права, в разі недотримання підозрюваним умов домашнього арешту звернутися до слідчого судді з клопотанням про зміну запобіжного заходу на більш суворий (справа № 563/1756/25).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.