Земельні спори з участю фізосіб мають розглядатися в цивільному судочинстві — позиція Верховного Суду
Верховний Суд висловив правову позицію щодо юрисдикції земельних спорів, у яких фігурують фізичні особи. Якщо спір стосується прав та обов’язків громадян як власників земельних ділянок, такий спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства, навіть якщо позов подано юридичною особою та органом місцевого самоврядування.
Обставини справи № 906/261/21
Приватне акціонерне товариство «Українська генетична компанія» звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, в якому просило визнати недійсним і скасувати рішення органу місцевого самоврядування, а також визнати за позивачем право постійного користування земельною ділянкою.
У справі виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з тим, що відповідач не визнає його права постійного користування земельною ділянкою площею 17,4 га та безпідставно прийняв рішення про його припинення.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд вказує, що матеріалами справи підтверджується, а позивачем та відповідачем не заперечується, що відповідну земельну ділянку спочатку було віднесено до земель запасу Оліївської сільської ради для перерозподілу та використання за призначенням, а надалі її було поділено на декілька земельних ділянок, частина з яких передана у приватну власність фізичних осіб.
Як свідчать відомості із Державного земельного кадастру (пункт 28 цієї постанови), деякі із цих земельних ділянок вже сформовані, їм присвоєно кадастрові номери, і вони перебувають у приватній власності фізичних осіб.
Відтак предмет позову у цій справі (визнання за позивачем права постійного користування на земельну ділянку та визнання недійсним і скасування рішення сільської ради про його припинення), стосується прав та обов’язків фізичних осіб, що набули у власність земельні ділянки, утворені шляхом поділу земельної ділянки, яка за твердженнями позивача перебувала у його постійному користуванні, оскільки правомочності власника полягають у володінні, користуванні та розпорядженні своїм майном, а можливість відповідних фізичних осіб, зокрема, користуватися та розпоряджатися наданими їм у власність земельними ділянками, безпосередньо залежить від наявності чи відсутності у позивача права, за захистом якого він звернувся до суду з позовом у цій справі.
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що звернення фізичних осіб, які є власниками відповідних земельних ділянок, до Верховного Суду із касаційними скаргами у справі, що переглядається, а також зміст викладених у них доводів та вимог, свідчить про те, що ці особи не визнають (оспорюють) наявність у позивача такого права.
Тобто, спір щодо речових прав на землю у Приватного акціонерного товариства “Українська генетична компанія” виник не лише із Оліївською сільською радою, а у тому числі і із фізичними особами, які набули у власність земельні ділянки, утворені шляхом поділу 17,4 га землі, щодо яких позивач стверджує про наявність права постійного користування.
Отже, з огляду на заявлені Приватним акціонерним товариством «Українська генетична компанія», позовні вимоги стосовно земельної ділянки площею 17,4 га як єдиного об’єкта, характер спірних правовідносин, належний суб’єктний склад сторін цього спору, зміст та юридичну природу обставин справи, цей спір підлягає вирішенню за правилами ЦПК України в порядку цивільного судочинства.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
