Надмірний штраф без урахування фінансового стану не стимулює виконання процесуальних обов’язків — КГС ВС

Касаційний господарський суд у складі Верховний Суд, розглядаючи справу №910/15398/18, дійшов висновку, що накладення надмірно великого штрафу без оцінки фінансового стану учасника справи не відповідає меті процесуального примусу та не може вважатися ефективним стимулом належного виконання процесуальних обов’язків.

ВС підкреслив: штраф за статтею 135 Господарського процесуального кодексу України — це не покарання, а інструмент забезпечення належного перебігу судового розгляду. Його розмір має бути співмірним не лише характеру процесуального порушення, а й реальним майновим можливостям особи.

У цій справі Верховний Суд зменшив штраф із 90 840 грн до 30 280 грн, вказавши на формальний підхід апеляційного суду та ігнорування обставин, що мають істотне значення.

Обставини справи

У межах тривалого корпоративного спору, пов’язаного з визнанням недійсними рішень загальних зборів, правочину передачі майна та реєстраційних дій, апеляційний господарський суд неодноразово зобов’язував третю особу — ОСОБА_1 — здійснити переклад процесуальних документів на естонську мову для направлення іншому учаснику справи.

Через невиконання цих вимог суд апеляційної інстанції кілька разів застосовував до скаржника заходи процесуального примусу у вигляді штрафів. Загальна сума вже накладених санкцій перевищила 30 тис. грн.

Останньою ухвалою апеляційний суд, одночасно поклавши обов’язок перекладу документів уже на іншу особу — позивача, — стягнув із ОСОБА_1 штраф у максимальному розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становило 90 840 грн.

Суд мотивував це систематичним невиконанням ухвал, затягуванням розгляду справи та зловживанням процесуальними правами.

Доводи скаржника

ОСОБА_1 оскаржив ухвалу в частині штрафу, вказуючи, що:

• він не ігнорував вимоги суду, а намагався знайти виконавця перекладу за прийнятною ціною;
• має обмежені фінансові можливості, оскільки є пенсіонером і не має інших доходів;
• відповідні докази фінансового стану (дані податкової служби та Пенсійного фонду) були надані апеляційному суду;
• накладений штраф є непропорційним і фактично унеможливлює виконання процесуальних дій, замість того щоб стимулювати їх.

Правова позиція Верховного Суду

Переглядаючи справу як суд апеляційної інстанції щодо ухвали про штраф, Верховний Суд погодився, що підстави для застосування процесуального примусу загалом існували, оскільки вимоги суду тривалий час не виконувалися.

Водночас ВС звернув увагу на принципові недоліки підходу апеляційного суду:

• суд формально констатував зловживання процесуальними правами, але не проаналізував пояснення скаржника та не навів мотивів їх відхилення;
• не було оцінено майновий стан особи, зокрема факт отримання лише пенсійного доходу та відсутність інших джерел фінансування;
• не з’ясовано, чи є штраф у розмірі 90 840 грн співмірним як тяжкості порушення, так і фінансовим можливостям скаржника;
• не враховано, що на момент накладення максимального штрафу обов’язок виконання відповідних процесуальних дій уже було покладено на іншу особу, а отже сплата такого штрафу не досягала мети процесуального примусу.

Верховний Суд окремо наголосив: штраф за статтею 135 ГПК України має застосовуватися для забезпечення належного перебігу судочинства, а не як каральна санкція. Якщо він стає надмірним фінансовим тягарем, то втрачає свою стимулюючу функцію.

Рішення у справі

За результатами розгляду Верховний Суд частково задовольнив апеляційну скаргу та змінив ухвалу апеляційного господарського суду в частині розміру штрафу.

Санкцію було зменшено з 30 до 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб — до 30 280 грн. В іншій частині ухвалу апеляційного суду залишено без змін.

Постанова Верховного Суду набрала законної сили з моменту ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.