Свобода слова vs образа: Верховний Суд вказав на роль «сторожового пса» ЗМІ та зазначив межу
Верховний Суд пояснив, чому не кожне різке журналістське висловлювання є порушенням честі та гідності.
Як вказали у Суді, публічні фігури (особи, які обіймають державні посади, користуються державними ресурсами або відіграють певну роль у суспільному житті) підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної критики в медіа. Вирішивши апелювати до довіри громадськості, вони неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їхніх слів та вчинків.
Деталі справи
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу у справі за позовом до телекомпанії про захист честі, гідності та ділової репутації.
На обґрунтування позову позивач вказував, що поширення відповідачем недостовірної інформації щодо нього без отримання результатів перевірки інформації компетентним органом та доведення її до відома невизначеного кола осіб з власними коментарями та висновками мають обвинувальний характер, порушують презумпцію невинуватості та формують у населення негативне ставлення до посадових осіб органів місцевого самоврядування, а тому така інформація не може вважатися оціночними судженнями на підставі ст. 30 Закону України «Про інформацію» та підлягає спростуванню.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов, мотивуючи своє рішення тим, що поширена відповідачем щодо позивача інформація за своїм характером є такою, що принижує його честь і гідність, а також шкодить діловій репутації, оскільки містить неправдиві негативні відомості про позивача.
Рішення Верховного Суду
ВС не погодився з висновками судів, рішення скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
У своїх висновках ВС зазначив, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). Публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на їхню приватність.
Застосовуючи усталений підхід, в черговий раз ВС наголосив, що межа допустимої критики та обсяги поширеної інформації щодо публічних осіб є значно ширшими, ніж щодо звичайних громадян.
Політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. Водночас зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв’язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи або органу державної влади є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Указані особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їхніх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Оскільки позивач обіймав високу посаду в системі державного управління, відповідно, його особа та діяльність становлять суспільний інтерес, саме тому позивач в силу публічності його посади відкритий для суворої критики і пильного нагляду громадськості. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
ВС врахував, що повідомлення новин, заснованих на інтерв’ю, або відтворення висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль «сторожового пса» суспільства. У таких справах слід розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у поширенні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин.
ВС підкреслив, що оспорювана інформація стосується не приватного життя позивача, а його професійної діяльності, що відповідає критерію «суспільного інтересу» та цікавості з боку журналістів.
Висловлювання відповідача щодо позивача не переходять межі допустимої критики його як публічної особи, хоч і можуть зачіпати його особисті почуття.
Постанова Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у справі № 161/727/25 (провадження № 61-12513св25).
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
