Родина проти лікарні: у Британії суд визнав незаконним припинення життєзабезпечення пацієнта
Апеляційний суд Великої Британії постановив, що лікарня порушила закон, коли припинила життєзабезпечувальне лікування 68-річного чоловіка без попереднього отримання дозволу суду на тлі спору з його родиною, пише Foxnews.
У рішенні лорд-суддя Ньюї, леді-суддя Асплін і лорд-суддя Бейкер зазначили, що медичний траст Epsom and St Helier University Hospitals NHS Trust діяв незаконно, коли 11 лютого припинив надання діалізу Роберту Барнору, назвавши це «клінічним рішенням».
Суд наголосив, що у випадках, коли виникає спір щодо припинення життєзабезпечувального лікування пацієнта, який не має психічної здатності ухвалювати рішення, це питання має розглядатися Судом із захисту прав (Court of Protection) відповідно до Закону Великої Британії про психічну дієздатність, який регулює рішення щодо осіб, які не можуть приймати їх самостійно.
«Лікарня не може випереджати судовий розгляд, одноосібно припиняючи або не надаючи лікування на “клінічних” підставах», — зазначив суддя Бейкер. «Рішення про припинення лікування має ґрунтуватися на визначенні найкращих інтересів пацієнта. Винятків для “клінічних рішень” не існує».
Роберт Барнор помер 27 лютого. Апеляційний суд дозволив його доньці, Леслі Барнор Таунсенд, оскаржити рішення лікарні та направив справу до Суду із захисту прав для термінового розгляду. Однак до моменту смерті чоловіка рішення щодо його найкращих інтересів так і не було ухвалено.
Згідно з матеріалами справи, Барнор перебував у лікарні з квітня після інсульту та серії повторних інсультів, які спричинили значне й незворотне ураження мозку. Він не приходив до тями, хоча родичі стверджували, що спостерігали ознаки реакції — зокрема, рухи очима, моргання на прохання, реакцію на музику та стискання руки дружини. Згодом у нього розвинулася гостра ниркова недостатність, і він потребував діалізу двічі на тиждень.
Як зазначається в рішенні, наприкінці 2025 року лікарня отримала висновки трьох незалежних фахівців після того, як лікарі дійшли висновку, що подальший діаліз є клінічно недоцільним. Суд вказав, що два з цих висновків можна вважати повторними експертними оцінками, тоді як звіт професорки Лінн Тернер-Стокс не є «класичною другою думкою», оскільки вона не оглядала пацієнта.
На зустрічі 6 лютого родині повідомили, що лікарі вирішили, що Барнор не підходить для довготривалого діалізу. У листі від 11 лютого юристи лікарні заявили, що подальше проведення діалізу не планується, і наголосили, що це є клінічним рішенням, яке не потребує погодження Суду із захисту прав.
Після цього Таунсенд подала заяву до цього суду, однак 17 лютого їй відмовили. 19 лютого вона подала апеляцію, яку суд розглянув 23 лютого, надавши дозвіл на оскарження та повернувши справу для термінового розгляду.
Апеляційний суд підкреслив, що суди не можуть змусити лікарів надавати лікування, яке вони вважають клінічно недоцільним. Водночас у випадках, коли пацієнт не має психічної здатності, спір щодо припинення життєзабезпечення має вирішуватися як питання його найкращих інтересів відповідно до закону.
Леслі Таунсенд зазначила, що сподівається, що це рішення допоможе іншим сім’ям у подібних ситуаціях. «Зараз уже запізно, щоб врятувати життя мого батька, але система, яка його забрала, має нести відповідальність заради інших людей — батьків, матерів, братів, сестер, чоловіків, дружин і дітей, чиє життя ще залежить від неї», — сказала вона.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
