Судовий контроль над таємницею слідства: чому Сергій Власенко пропонує обмежити витоки інформації
В українському правовому полі виникла гостра дискусія навколо законопроєкту № 15289, автором якого є народний депутат Сергій Власенко. Документ спрямований на реформування порядку розголошення відомостей досудового розслідування у провадженнях, де фігурують політичні особи.
У коментарі для «Судово-юридичної газети» Сергій Власенко розповів, що основна ідея полягає у встановленні судового контролю над поширенням чутливої інформації, яка часто стає інструментом політичної боротьби. В умовах, коли «витоки» матеріалів справ стали системною проблемою, що підтверджено навіть аудитом НАБУ, пропоновані зміни мають на меті лише захистити фундаментальне право людини на презумпцію невинуватості та збереження ділової репутації.
Законопроєкт розроблено на виконання резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи «Violence and hate speech against politicians: a threat to democracy». Пункт 21.2 цієї резолюції прямо рекомендує державам запровадити законодавство, яке обмежує розкриття інформації про поточні розслідування щодо політиків на ранніх стадіях без попереднього судового дозволу.
Сергій Власенко наголошує, що репутація політика є одним із ключових професійних активів. Тривале публічне висвітлення кримінального провадження щодо особи може завдати суттєвої шкоди її політичній кар’єрі, навіть якщо згодом суд визнає її невинуватою. Наслідки таких репутаційних втрат надалі неможливо повністю відшкодувати навіть після виправдувального вироку.
Механізм трьох кроків замість самовільних рішень
Наразі слідчий за згодою прокурора може самостійно вирішувати, що і коли розголошувати. Законопроєкт № 15289 пропонує змінити це на користь судового фільтра.
Будь-яке оприлюднення матеріалів можливе лише на підставі ухвали суду.
Правоохоронці зобов’язані діяти суворо в межах, визначених судовою ухвалою.
Перед розповсюдженням інформації необхідно запросити особу, якої це стосується, щоб почути її аргументи проти такого розголошення.
Європейський досвід
Як приклад більш стриманої комунікації правоохоронних органів автор законопроєкту наводить британську практику. За його словами, під час проведення обшуку у принца Ендрю повідомлення поліції обмежилося короткою інформацією про сам факт слідчої дії та зазначенням, що додаткові коментарі надаватимуться лише після завершення розслідування.
Натомість в Україні, правоохоронні органи нерідко супроводжують резонансні справи масштабними інформаційними кампаніями. За його словами, такі дії можуть формувати суспільне ставлення до фігурантів справ ще до винесення судового рішення, тоді як у разі відсутності обвинувального вироку публічного спростування або вибачень зазвичай не відбувається.
Суспільний інтерес
Проєкт № 15289 впроваджує критерій переважного суспільного інтересу, який має оцінювати суд при винесенні ухвали про дозвіл на розголошення інформації. Наявність переважного суспільного інтересу має визначати суд з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
За словами Сергія Власенка, сам факт повідомлення особі про підозру не завжди становить суспільний інтерес. Він наголошує, що в окремих випадках оприлюднення таких відомостей може бути спрямоване не на інформування громадськості, а на створення інформаційного резонансу навколо діяльності правоохоронних органів.
Крім того, законопроєкт покликаний зменшити кількість неофіційних витоків матеріалів досудового розслідування. На думку автора ініціативи, це має сприяти захисту прав учасників кримінального процесу та обмежити практику поширення інформації, яка нерідко використовується в політичній боротьбі або для маніпулювання громадською думкою.
Законопроєкт передбачає заборону залучати до конфіденційного співробітництва під час здійснення негласних слідчих (розшукових) дій або інших форм негласної взаємодії народних депутатів України та суддів. Матеріали, отримані з порушенням цієї заборони, пропонується визнавати недопустимими доказами.
Визнання доказів недопустимими можливе, якщо буде доведено, що розголошення інформації відбулося з боку сторони обвинувачення всупереч ухвалі суду або взагалі без неї. Це змусить прокурорів та слідчих думати про юридичну чистоту процесу, а не про кількість переглядів у соцмережах.
Законопроєкт № 15289 не передбачає заборони на поширення інформації про кримінальні провадження, а запроваджує механізм судового контролю за розголошенням даних досудового розслідування. На думку народного депутата, ініціатива має наблизити українську правову практику до стандартів Ради Європи та забезпечити баланс між правом суспільства на інформацію і правом людини на справедливий суд.
Впровадження судового контролю дозволить посилити захист репутації осіб від безпідставних інформаційних атак, унеможливити використання правоохоронних органів для інформаційного супроводу резонансних справ, а також підвищити відповідальність за незаконне розголошення таємниці слідства через механізм визнання окремих доказів недопустимими.
«Це і є європейський шлях», — заявив народний депутат, наголосивши на необхідності уникати маніпуляцій про нібито «закриття проваджень». Якщо сторона обвинувачення вважає за необхідне оприлюднити матеріали, вона повинна довести суду переважний суспільний інтерес, а не просто займатися політичним піаром.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
