Самого психіатричного діагнозу недостатньо: у яких випадках суд визнає людину недієздатною

Життєві обставини бувають різними. Іноді через тяжке психічне захворювання людина вже не здатна усвідомлювати значення власних дій або керувати ними. У таких випадках родичі стикаються не лише з необхідністю догляду за близькою людиною, а й із практичними питаннями: хто може оформити пенсію, укласти договір на лікування, оплатити комунальні послуги, розпорядитися коштами чи захистити майнові інтереси такої особи. Саме для таких ситуацій законодавством передбачено механізм визнання фізичної особи недієздатною.

Водночас це не формальна процедура і не спосіб отримати контроль над майном родича. Йдеться про істотне обмеження цивільних прав людини, тому рішення може ухвалити виключно суд після ретельного дослідження всіх доказів.

Коли суд може визнати людину недієздатною

Порядок визначає стаття 39 Цивільного кодексу України. Відповідно до неї фізична особа може бути визнана недієздатною лише тоді, коли внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Таким чином, закон вимагає наявності одразу кількох обов’язкових умов. По-перше, психічний розлад повинен бути саме хронічним і стійким, а не тимчасовим. По-друге, цього розладу має бути достатньо для того, щоб людина фактично втратила здатність розуміти наслідки своїх вчинків або контролювати власну поведінку. Саме тому ні похилий вік, ні інвалідність, ні навіть встановлений психіатричний діагноз автоматично не означають, що особу можуть визнати недієздатною.

Хто має право звернутися до суду

Перелік осіб визначений частиною третьою статті 296 Цивільного процесуального кодексу України. Подати заяву можуть: члени сім’ї, близькі родичі незалежно від спільного проживання, орган опіки та піклування, заклад з надання психіатричної допомоги. При цьому інші особи, навіть якщо вони доглядають за людиною або перебувають із нею у дружніх стосунках, такого права не мають.

Суд перевіряє не лише медичний діагноз

Однією з найпоширеніших помилок є переконання, що достатньо надати суду довідку від психіатра. Насправді суд досліджує значно ширше коло доказів: медичну документацію, історію хвороби, показання свідків, висновки лікарів, а ключовим доказом у більшості випадків стає судово-психіатрична експертиза, призначена безпосередньо судом.

Саме експерти мають встановити не лише наявність психічного захворювання, а й відповісти на головне питання – чи здатна людина усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Що відбувається після рішення суду

Після того як рішення суду набирає законної сили, людина офіційно вважається недієздатною. Одночасно суд встановлює над нею опіку та, як правило, призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (статті 60, 63 Цивільного кодексу України). Саме з цього моменту опікун отримує право представляти інтереси підопічного, укладати від його імені необхідні правочини, оформлювати соціальні виплати, пенсію, отримувати медичні послуги, вирішувати питання лікування та догляду.

Водночас повноваження опікуна не є необмеженими. Закон передбачає низку випадків, коли навіть опікун не може самостійно розпорядитися майном підопічного. Наприклад, для відчуження нерухомості, земельної ділянки чи іншого цінного майна необхідний дозвіл органу опіки та піклування (стаття 71 ЦК України).

Таким чином, механізм опіки покликаний не лише допомогти людині, яка не може самостійно реалізовувати свої права, а й убезпечити її майно від можливих зловживань.

Чи можна поновити цивільну дієздатність

Так. Визнання людини недієздатною не означає, що такий статус є довічним. Якщо психічний стан людини покращився настільки, що вона почала усвідомлювати значення своїх дій та може ними керувати, суд може поновити її цивільну дієздатність.

Для цього також необхідно звернутися до суду та пройти судово-психіатричну експертизу. Якщо експерти підтвердять позитивні зміни, суд скасовує попереднє рішення про недієздатність і припиняє опіку (стаття 42 Цивільного кодексу України).

Судова практика: суд визнав людину недієздатною лише після підтвердження психічного розладу експертизою

У справі № 341/307/25 заявник просив визнати близьку людину недієздатною та призначити над нею опіку. Під час розгляду суд призначив судово-психіатричну експертизу, яка встановила, що через хронічний психічний розлад особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Лише після отримання цього висновку суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання людини недієздатною. У рішенні суд також встановив над особою опіку, призначив опікуна та визначив строк дії рішення про визнання недієздатною відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства.

Ця справа ще раз підтверджує: самих пояснень родичів або медичних довідок недостатньо – вирішальним доказом у таких справах є саме висновок судово-психіатричної експертизи, без якого суд не може визнати людину недієздатною.

Інша справа: без належних доказів у визнанні недієздатності можуть відмовити

Показовою є справа № 175/1741/18, у якій Верховний Суд 26 червня 2024 року залишив у силі рішення апеляційного суду про відмову у визнанні особи недієздатною. Під час розгляду справи виникли сумніви щодо належності первинного висновку судово-психіатричної експертизи, а для з’ясування психічного стану особи апеляційний суд призначив повторну експертизу. Однак заявник не забезпечив можливість її проведення, через що експерти не змогли дослідити психічний стан людини. За таких обставин суд застосував положення статті 109 Цивільного процесуального кодексу України та дійшов висновку, що заявлені вимоги не доведені.

Верховний Суд погодився з таким підходом і наголосив: визнання особи недієздатною можливе лише за наявності належних, достатніх і допустимих доказів, а ключове значення у таких справах має повноцінна судово-психіатрична експертиза. Якщо провести її неможливо через поведінку заявника або інших учасників процесу, це може стати підставою для відмови у задоволенні заяви.

На що звернути увагу родичам

Перед зверненням до суду варто зібрати медичні документи, проконсультуватися з лікарями та розуміти, що остаточне рішення залежатиме від результатів судово-психіатричної експертизи. Також слід пам’ятати, що після призначення опікун не набуває права вільно розпоряджатися майном підопічного. Його діяльність контролюється органами опіки та піклування, а в окремих випадках потребує їхнього попереднього дозволу.

Суд оцінює не вік, діагноз чи інвалідність самі по собі, а насамперед здатність людини усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Саме тому у кожній справі вирішальне значення має судово-психіатрична експертиза, а остаточне рішення може ухвалити виключно суд.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про те, що колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду скасувала ухвалу судів попередніх інстанцій, які застосували до особи примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом. Справу було направлено на новий розгляд.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.