Дружина загиблого воїна записала на нього чужу дитину: мати військового оскаржила запис про батьківство у Верховному Суді
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 8 липня 2026 року у справі № 383/817/24 розглядав спір щодо оспорювання батьківства після смерті особи, яка була записана батьком дитини, та права її матері звернутися до суду з відповідним позовом.
Питання захисту прав загиблих військовослужбовців та їхніх родин залишається одним із найактуальніших у судовій практиці. У цьому рішенні Верховний Суд детально роз’яснює умови, за яких батьки померлого можуть оспорити його батьківство.
Обставини справи
Позивачкою у справі була мати військовослужбовця, який загинув під час виконання бойових завдань.
Її син перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, однак подружжя фактично припинило спільне проживання ще у 2019 році.
Після мобілізації чоловіка до Збройних Сил України та його подальшої загибелі позивачці стало відомо, що у відповідачки народився син, батьком якого в актовому записі зазначено її сина.
Позивачка стверджувала, що її син не є біологічним батьком цієї дитини та не знав, що його записано батьком.
Під час розгляду справи була призначена посмертна молекулярно-генетична експертиза, однак відповідачка без поважних причин не з’явилася разом із дитиною для відбору біологічних зразків, унаслідок чого експертизу провести не вдалося. Водночас сама відповідачка у суді визнала, що померлий не є біологічним батьком її сина.
Позиція Верховного Суду
Суд вказав, що ЄСПЛ визнає існування сімейного життя з урахуванням біологічного та фактичного сімейного зв`язку. Існують випадки, коли наявність «сімейного життя» встановлювалася навіть попри відсутність біологічного споріднення. Наприклад, у тих випадках, коли відсутність біологічного зв`язку встановлювалася після тривалого фактичного контакту батьків і дітей.
Практика ЄСПЛ також свідчить про те, що врахування інтересів дитини може і має здійснюватися винятково в тому випадку, коли встановлені ознаки сімейного життя. За умови відсутності таких критеріїв особа, яка оспорює батьківство, має право на відповідний захист своїх прав.
ВС зазначив, що якщо той, хто записаний батьком дитини, помер до народження дитини, оспорити його батьківство мають право його спадкоємці, за умови подання ним за життя до нотаріуса заяви про невизнання свого батьківства (частина перша статті 137 СК України).
Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер після пред’явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці (частина друга статті 137 СК України).
У частині третій статті 137 СК України передбачено, що якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти.
ВС вказав, що оспорення батьківства після смерті того, хто записаний батьком дитини, можливе у разі: подання ним письмового заперечення свого батьківства до народження дитини; пред’явлення ним за життя позову до суду про виключення запису про нього як батька дитини; відсутності у нього, з поважних причин, інформації про запис батьком дитини.
Таким чином, закон імперативно визначає, що у цьому випадку оспорити батьківство особи, яка через поважні причини не знала про існування про те, що записана батьком дитини, і померла, мають лише її спадкоємці, зокрема батьки.
ВС наголосив, що у розумінні частини третьої статті 137 СК України не вимагається надання суду доказів щодо прийняття спадщини одним із батьків, оскільки відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України у першу чергу на спадкування за законом мають право, зокрема, батьки.
Суд також зазначив, що предметом доказування у справі про оспорювання батьківства є не факт спадкування, а доведення відсутності кровного споріднення з дитиною, а також необізнаність особи, яка записана батьком дитини, в момент реєстрації, що він не є біологічним батьком дитини.
Отже, підставою для виключення із актового запису про народження дитини відомостей про батька є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Оцінюючи встановлені судами обставини, Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду, що мати дитини не спростувала належними та допустимими доказами, що померлий чоловік знав про те, що записаний батьком сина відповідачки.
Суд врахував, що після народження дитини померлий не проживав разом із матір’ю дитини та її сином, що підтверджує відсутність підстав для висновку про існування між ними de facto сімейного життя.
З огляду на встановлену відсутність кровного споріднення між померлим чоловіком і дитиною позовні вимоги підлягають задоволенню.
Таким чином, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення та підтвердив законність рішення апеляційного суду про виключення відомостей про померлого чоловіка як батька дитини з актового запису про народження.
Суд сформував важливу правову позицію, відповідно до якої батьки померлого мають право оспорити його батьківство, якщо доведено, що він через поважні причини не знав про внесення його як батька до актового запису, а для звернення до суду їм не потрібно доводити факт прийняття спадщини.
Читайте також іншу позицію, у якій ВС вирішив, що суд не може відмовити в оспорюванні батьківства через відсутність ДНК, якщо сам не забезпечив експертизу.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
