ВС: суд не може відмовити в оспорюванні батьківства через відсутність ДНК, якщо сам не забезпечив експертизу
У постанові від 8 квітня 2026 року у справі № 537/3041/24 Верховний Суд розглянув питання належного процесуального забезпечення доказування у спорах про оспорювання батьківства.
Основним стало питання, чи може суд відмовити у позові через недоведеність, якщо сам не забезпечив можливість проведення визначального доказу — ДНК-експертизи.
Актуальність цієї категорії спорів зумовлена потребою у встановленні балансу між процесуальними вимогами та обов’язком суду встановити істину щодо походження дитини з урахуванням прав дитини та сторін.
Обставини справи
Мати дитини звернулася до суду з позовом про позбавлення батьківських прав. Батько, у свою чергу, подав зустрічний позов про оспорювання батьківства та виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
Сторони перебували у шлюбі, який було розірвано. Дитина народилась після розірвання шлюбу, але в межах десятимісячного строку, передбаченого СК України, що створює презумпцію походження дитини від подружжя.
Батько стверджував, що не є біологічним батьком дитини, посилався на обставини особистих відносин та наполягав на проведенні ДНК-експертизи.
На момент розгляду справи мати разом із дитиною постійно проживала за кордоном — у Республіці Польща.
Суд першої інстанції призначив експертизу, однак вона не була проведена через неявку матері з дитиною.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні обох позовів, вказавши на відсутність доказів кровного споріднення або його відсутності.
Апеляційний суд погодився з таким висновком і додатково зазначив про дію презумпції батьківства та добровільну згоду чоловіка на внесення запису про нього як батька.
Позиція Верховного Суду
Суд наголосив, що предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.
Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
ВС вказав, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.
Європейський суд з прав людини зауважував, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
ДНК-тест — це науковий метод, наявний для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.
Суд підсумував, що висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства.
Згідно із частинами першою, другою статті 107 ЦПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи.
Водночас експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи, розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв`язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза, про її результати.
Важливим уточненням є те, що призначений судом експерт не має права спілкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засідання, крім випадків вчинення інших дій, безпосередньо пов'язаних із проведенням експертизи.
ВС наголосив: «Ураховуючи зазначені норми процесуального законодавства, саме на суд покладено обов`язок, зокрема, забезпечити явку сторін у справі до експертної установи».
Однак, суд першої інстанції не визнав обов'язковою явку до експертної установи та не роз'яснив їй, що ухилення від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи фактично є ухиленням від виконання судового рішення (ухвали) про призначення експертизи, що унеможливлює повне встановлення обставин, що мають значення для справи. Апеляційний суд не усунув порушення, допущені судом першої інстанції.
Зазначені процесуальні дії суд повинен здійснити з урахуванням вимог, як національного, так і міжнародного законодавства, ураховуючи, що відповідачка разом із дитиною проживають в Республіці Польща.
З огляду на викладене, Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині оспорювання батьківства та направив справу на новий розгляд.
Сформована правова позиція полягає в тому, що у спорах про батьківство суд не може обмежитися формальним висновком про недоведеність вимог без належного забезпечення ключового доказу — ДНК-експертизи. Суд зобов’язаний сприяти її проведенню, забезпечити явку сторін, роз’яснити наслідки ухилення та лише після цього оцінювати докази.
Ця позиція має системне значення для практики, бо вона підвищує стандарт процесуальної активності суду та забезпечує реальну можливість встановлення істини у справах про походження дитини.
Нагадуємо, що у Верховній Раді пропонують змінити підхід до визначення права, яке застосовується у справах про встановлення та оскарження батьківства, коли в них є міжнародний елемент. Відповідні зміни передбачені законопроєктом № 15152 — детальніше читайте у матеріалі.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
