Суд скасував вирок у справі про побиття на Львівщині, оскільки експерт самостійно збирав матеріали для експертизи

У постанові у справі № 455/906/22 від 28 травня 2026 року Верховний Суд у складі Касаційного кримінального суду розглянув питання допустимості висновку судово-медичної експертизи, під час підготовки якої експерт самостійно отримав медичну документацію потерпілого.

Практичне значення цього рішення полягає у підтвердженні процесуальної заборони для експертів самостійно збирати матеріали, необхідні для проведення експертизи. Верховний Суд фактично наголосив, що дотримання процедури отримання вихідних даних для експертного дослідження є обов’язковою умовою допустимості такого доказу.

Обставини справи

Місцевий суд визнав обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КК України.

Суд встановив, що під час конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин обвинувачений завдав потерпілому удару кулаком в око, від чого той впав на землю, після чого ще декілька разів вдарив його палицею по тулубу та спині. Внаслідок цього потерпілий отримав легкі тілесні ушкодження, а також тілесні ушкодження середньої тяжкості.

За вироком суду особі було призначено покарання у виді двох років позбавлення волі із звільненням від його відбування з випробуванням. Також частково задоволено цивільний позов потерпілого та стягнуто 40 000 грн моральної шкоди.

Апеляційний суд залишив вирок без змін.

У касаційній скарзі захисник стверджував, що висновок судово-медичної експертизи є недопустимим доказом, оскільки експерт використав медичну документацію, яку отримав самостійно, без належного процесуального оформлення та без надання її слідчим чи потерпілим.

Позиція Верховного Суду

Фактично висновок судово-медичної експертизи був одним із ключових доказів для встановлення характеру та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого.

ВС вказав, що згідно з ч. 1 ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Водночас, як вбачається з журналу судового засідання та технічного запису до нього, з метою уточнення обставин та підстав проведення експертного дослідження, за клопотанням сторони захисту у судовому засіданні допитано експерта, який зазначив, що самостійно отримав історію хвороби, тоді як слідчий чи потерпілий медичної документації для проведення експертизи йому не надавали.

Суд наголосив на прямих законодавчих обмеженнях щодо повноважень експерта.

ВС звернув увагу, що судами попередніх інстанцій не враховано, що у відповідності до ч. 4 ст. 69 КПК експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи. Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов’язків. Заява про відмову має бути вмотивованою.

Також Суд зазначив, що висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження.

Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

Окремо Верховний Суд послався на Закон України «Про судову експертизу».

Суд вирішив, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про судову експертизу» судовий експерт не може самостійно збирати матеріали, що підлягають дослідженню, а також самостійно відбирати вихідні дані для проведення судової експертизи.

Касаційний суд підкреслив, що експерт повинен використовувати лише ті матеріали, які надані йому у передбаченому законом порядку.

ВС вказав, що ігноруючи зазначене, місцевий суд, з чим безпідставно погодився і суд апеляційної інстанції, не врахував, що приписи законодавчих норм містять пряму заборону експерта самостійно здобувати будь-які документи/відомості/матеріали для проведення експертизи, та зобов’язує його використовувати для проведення дослідження лише ті дані, які йому надані у передбачений законом спосіб.

Суд дійшов висновку, що такі порушення є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

Керуючись вищевикладеним, Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу частково, скасував вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.

Отже, ця правова позиція Суду полягає в тому, що якщо судово-медична експертиза проведена на підставі документів, які експерт отримав самостійно, такий доказ може бути визнаний недопустимим.

Однак Верховний Суд не визнав експертизу недопустимою остаточно, а скасував рішення попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд. Використання експертом самостійно отриманих документів ставить під сумнів допустимість експертного висновку.

Також читайте у матеріалі «Судово-юридичної газети» про іншу правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої документи, добровільно передані особою слідчому, можуть визнаватися допустимими доказами у кримінальному провадженні.