Коли стаціонарне лікування не є підставою для виплати військовому 100 тисяч гривень: судова практика

Закарпатський окружний адміністративний суд розглянув позов військовослужбовця, який після бойового поранення вимагав нарахувати та виплатити йому додаткову грошову винагороду у розмірі до 100 тисяч гривень за постановою Кабміну №168. Йшлося про виплати за час лікування, реабілітації та відпусток за станом здоров’я до моменту звільнення з військової служби.

Суд дійшов висновку, що частину цієї винагороди військовослужбовець уже отримав законно, а за решту періодів підстав для виплат не було. Зокрема, не все лікування було пов’язане саме з бойовим пораненням, а в окремі місяці виплату правомірно не здійснювали через дисциплінарні порушення. У результаті в задоволенні позову суд повністю відмовив.

Обставини справи №260/8640/25

Позивач — сержант Збройних Сил України — звернувся до суду з вимогою визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди у розмірі до 100 тис. грн за період з 7 листопада 2023 року до дня фактичного звільнення з військової служби у серпні 2025 року.

Військовослужбовець посилався на те, що 7 листопада 2023 року він отримав тяжке поранення під час безпосередньої участі в бойових діях. Після цього проходив стаціонарне лікування, реабілітацію та неодноразово перебував у відпустках за станом здоров’я, а згодом був звільнений зі служби за висновком військово-лікарської комісії.

На думку позивача, усі ці періоди підлягали оплаті за правилами постанови КМУ №168 у підвищеному розмірі — до 100 тис. грн пропорційно часу лікування. Також він просив стягнути компенсацію втрати частини доходів та зобов’язати військову частину здійснити відповідні податкові утримання.

Позиція відповідача

Військова частина заперечувала проти позову та зазначала, що:

• позивач не перебував на стаціонарному лікуванні протягом усього заявленого періоду;
• значна частина лікування та відпусток була пов’язана із захворюваннями, які не є пораненнями, пов’язаними із захистом Батьківщини;
• за окремі місяці позивач був позбавлений додаткової винагороди на підставі дисциплінарних стягнень за перебування у стані алкогольного сп’яніння під час виконання службових обов’язків;
• додаткова винагорода за періоди лікування після бойового поранення фактично була нарахована і виплачена.

Оцінка суду

Суд детально проаналізував норми Конституції України, Законів України «Про військовий обов’язок і військову службу» та «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанову Кабінету Міністрів України №168, а також Порядок виплати грошового забезпечення, затверджений наказом Міністерства оборони України №260.

Суд наголосив, що додаткова винагорода у розмірі до 100 тис. грн виплачується за період безпосередньої участі у бойових діях або за час стаціонарного лікування чи відпустки для лікування у зв’язку з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, пов’язаними із захистом Батьківщини.

При цьому суд підкреслив, що не кожне лікування або перебування у відпустці за станом здоров’я автоматично створює право на таку виплату.

Висновки щодо спірних періодів

Суд установив, що:

• у період з листопада 2023 року по лютий 2024 року військова частина нарахувала та виплатила позивачу додаткову винагороду у розмірі 100 тис. грн (пропорційно) за всі підтверджені періоди лікування після бойового поранення;
• за березень і травень 2024 року додаткова винагорода правомірно не виплачувалася через встановлені дисциплінарні порушення — перебування у стані алкогольного сп’яніння під час служби;
• у низці інших періодів позивач або не перебував на стаціонарному лікуванні, або лікував захворювання дегенеративного характеру (зокрема захворювання хребта), які не є пораненнями, пов’язаними із захистом Батьківщини;
• доказів того, що лікування у спірні періоди було безпосередньо зумовлене бойовим пораненням, позивач суду не надав.

Окремо суд зазначив, що вимоги про компенсацію втрати частини доходів не можуть бути розглянуті без дотримання обов’язкового досудового порядку врегулювання такого спору.

Рішення суду

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що військова частина діяла в межах наданих повноважень і відповідно до вимог чинного законодавства.

У задоволенні позову про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії суд відмовив повністю.

Похідні вимоги — щодо оподаткування сум, компенсації втрати частини доходів та інших виплат — також залишено без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.