Дисциплінарна відповідальність поліцейських: Верховний Суд наголосив на необхідності повного дослідження доказів у конфліктній ситуації

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу за касаційною скаргою на рішення судів попередніх інстанцій у спорі щодо правомірності притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади та поновлення на службі. Предметом перегляду була законність судових рішень, якими відмовлено у задоволенні позову про скасування дисциплінарного наказу.

Суть справи

Позивачка, яка проходила службу в органах Національної поліції на посаді старшого слідчого слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області у званні капітана поліції, оскаржила наказ від 29 грудня 2023 року № 3191, яким до неї застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із займаної посади.

Підставою для призначення службового розслідування став лист начальника державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» від 28 листопада 2023 року щодо можливих неправомірних дій слідчої під час перебування на території установи 21 листопада 2023 року. Відповідно до наказу від 11 грудня 2023 року № 3013 було призначено службове розслідування, строк якого продовжено наказом від 25 грудня 2023 року № 3209.

За висновком службового розслідування встановлено, що 21 листопада 2023 року слідча прибула до установи виконання покарань для проведення слідчих дій у межах кримінального провадження за частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України. На контрольно-пропускному пункті установи між нею та працівниками установи виник словесний конфлікт. За версією працівників установи, слідча у зухвалій формі вимагала допустити її до режимної території, відмовлялася надати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань для підтвердження повноважень та демонструвала нетактовну поведінку, що суперечить вимогам професійної етики поліцейського.

У межах службового розслідування було відібрано пояснення працівників установи, які підтвердили факт конфліктної ситуації та відмови надати документи. Керівник слідчого підрозділу також надав характеристику, в якій зазначив про попередні порушення службової дисципліни та наявність дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.

На підставі встановлених обставин відповідач дійшов висновку про порушення позивачкою вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських та Закону України «Про запобігання корупції» і застосував дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із займаної посади.

Позивачка заперечувала факт зухвалої поведінки, вказувала на недостовірність інформації, викладеної у листі установи виконання покарань, та наголошувала на порушенні процедури службового розслідування, зокрема на недослідженні відеозапису з контрольно-пропускного пункту.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 02 травня 2024 року відмовив у задоволенні позову. Суд виходив із того, що позивачка не надала документів, передбачених Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, а її поведінка свідчила про недотримання норм професійної етики. При визначенні виду дисциплінарного стягнення відповідач обґрунтовано врахував попередню службову характеристику та наявність чинного дисциплінарного стягнення.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 04 липня 2024 року залишив рішення суду першої інстанції без змін, погодившись із висновками про правомірність застосування дисциплінарного стягнення та достатність установлених у справі обставин.

Позиції та висновки Верховного Суду

Переглядаючи справу № 260/271/24 в межах доводів касаційної скарги та відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд зазначив, що спір стосується правомірності притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади за порушення службової дисципліни та етичних норм.

Суд наголосив, що відповідно до статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов’язаний неухильно дотримуватися законів України та професійно виконувати службові обов’язки. Правила етичної поведінки поліцейських передбачають обов’язок діяти стримано, доброзичливо, контролювати емоції, дотримуватися норм ділового мовлення та не допускати зверхності чи використання ненормативної лексики. Службова дисципліна полягає у бездоганному виконанні нормативно-правових актів і наказів керівництва, а її порушення є дисциплінарним проступком.

Водночас Верховний Суд підкреслив, що встановлення факту дисциплінарного проступку потребує всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин конфліктної ситуації. Відповідно до статей 73, 74, 90, 91, 99 Кодексу адміністративного судочинства України суд зобов’язаний дослідити належні та допустимі докази, зокрема електронні докази, до яких належать відеозаписи, та надати оцінку кожному доказу в сукупності.

Позивачка у суді першої інстанції заявляла клопотання про витребування відеозапису з контрольно-пропускного пункту установи виконання покарань за 21 листопада 2023 року, а також про виклик свідків з метою відтворення подій конфлікту. У задоволенні цих клопотань було відмовлено протокольними ухвалами, а суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам щодо такої відмови.

Верховний Суд зазначив, що хоча питання витребування доказів належить до дискреції суду, відмова у задоволенні відповідного клопотання має бути обґрунтованою та відповідати завданню повного з’ясування обставин справи. Недослідження відеозапису, який міг безпосередньо відображати перебіг конфліктної ситуації, а також ненадання оцінки поясненням чергового інспектора контрольно-пропускного пункту свідчать про неповне встановлення фактичних обставин.

Суд також врахував доводи про те, що позивачка фактично була допущена до режимних приміщень та виконала доручення прокурора, що могло мати значення для оцінки її повноважень і поведінки. Ці обставини судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено.Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо розподілу тягаря доказування в адміністративному процесі, Верховний Суд підкреслив, що обов’язок доведення правомірності рішення покладається на суб’єкта владних повноважень, однак позивач не позбавлений права спростовувати надані відповідачем докази. Необґрунтована відмова у витребуванні доказів фактично позбавила позивачку можливості реалізувати це право, що суперечить принципам змагальності та рівності сторін, гарантованим статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд дійшов висновку, що порушення норм процесуального права, зокрема необґрунтоване відхилення клопотання про витребування доказів, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. На підставі пункту 3 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України касаційну скаргу задоволено, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить дослідити всі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, забезпечити повне та об’єктивне дослідження доказів, надати оцінку аргументам сторін і ухвалити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набрала законної сили з дати її ухвалення та є остаточною.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.