Передача активів під час реорганізації шляхом виділу не є об’єктом оподаткування ПДВ — Верховний Суд
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Автомир» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Предметом касаційного перегляду було питання правомірності донарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з передачею товарно-матеріальних цінностей новоствореному товариству в процесі реорганізації позивача шляхом виділу.
Суть справи № 280/10715/23
У грудні 2020 року було проведено реорганізацію товариства «Восток Автомир» шляхом виділення нового підприємства — товариства з обмеженою відповідальністю «Туктак». Відповідне рішення прийнято загальними зборами учасників товариства 7 грудня 2020 року. 23 грудня 2020 року загальними зборами учасників було затверджено розподільчий баланс, складений станом на 18 грудня 2020 року.
Відповідно до розподільчого балансу до новоствореного товариства передано активи та пасиви, зокрема запаси на суму понад 60 млн грн, дебіторську заборгованість, зареєстрований капітал та інші поточні зобов’язання. Передача активів і документів щодо прав та обов’язків була оформлена передавальним актом від 29 грудня 2020 року.
У період з грудня 2021 року по січень 2022 року контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2021 року. За результатами перевірки складено акт, яким встановлено порушення норм Податкового кодексу України, зокрема пунктів 189.1, 198.5 та 200.1.
Контролюючий орган дійшов висновку, що передача товарно-матеріальних цінностей новоствореному товариству фактично свідчить про використання таких активів поза межами господарської діяльності позивача, у зв’язку з чим товариство повинно було нарахувати податкові зобов’язання з податку на додану вартість та скласти відповідні податкові накладні. За результатами перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення, якими позивачу донараховано податкові зобов’язання з ПДВ, штрафні санкції та зменшено від’ємне значення податку.
Позивач оскаржив такі рішення в адміністративному порядку, однак скарга була залишена без задоволення. У подальшому товариство звернулося до суду з вимогою визнати зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що передача активів відбулася у межах реорганізації шляхом виділу відповідно до вимог законодавства та не є операцією з постачання товарів. Крім того, відповідно до підпункту 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України операції з реорганізації юридичних осіб не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.»
Рішення судів попередніх інстанцій
Раніше Верховний Суд постановою від 11 грудня 2024 року частково скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд у відповідній частині.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 7 квітня 2025 року позов задовольнив та визнав протиправними і скасував податкові повідомлення-рішення контролюючого органу.
Суд першої інстанції встановив, що реорганізація позивача шляхом виділу нового підприємства мала економічну доцільність та була спрямована на покращення фінансового стану підприємства. Передача частини активів і зобов’язань новоствореному товариству дала змогу підвищити показники ліквідності та платоспроможності позивача. Зокрема, виділення неліквідних запасів та пов’язаних із ними зобов’язань позитивно вплинуло на фінансові показники діяльності товариства.
Суд також врахував висновок судово-економічної експертизи, яким підтверджено наявність ділової мети реорганізації та економічного ефекту у вигляді покращення фінансово-господарських показників підприємства.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 17 вересня 2025 року залишив рішення суду першої інстанції без змін. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що контролюючий орган не спростував факту реального проведення реорганізації та не довів фіктивність створення нового підприємства. Державна реєстрація новоствореного товариства не була скасована та судом фіктивною не визнавалася.
Крім того, апеляційний суд зауважив, що висновки податкового органу фактично ґрунтуються лише на інформації щодо діяльності новоствореного товариства, що не може бути достатньою підставою для донарахування податкових зобов’язань позивачу.
Позиція та висновки Верховного Суду
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до законодавства виділ є формою реорганізації юридичної особи, яка передбачає перехід частини майна, прав та обов’язків до новостворених юридичних осіб за розподільчим балансом без припинення діяльності юридичної особи, з якої здійснюється виділ.
Операції з передачі активів за розподільчим балансом у межах реорганізації не є операціями з постачання товарів у розумінні податкового законодавства. Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у попередній судовій практиці.
Суд також звернув увагу, що застосування положень пункту 198.5 Податкового кодексу України можливе лише у випадку встановлення факту використання придбаних товарів або необоротних активів поза межами господарської діяльності платника податку. Водночас контролюючий орган не довів наявності такого факту.
Крім того, суди попередніх інстанцій встановили наявність ділової мети проведеної реорганізації, що підтверджується дослідженими фінансовими документами та висновком судово-економічної експертизи. Контролюючий орган не надав належних доказів, які б спростовували ці висновки.
Верховний Суд також підкреслив, що доводи податкового органу фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, здійсненою судами попередніх інстанцій, тоді як суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями переоцінювати фактичні обставини справи.
За встановлених обставин Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що контролюючий орган не довів порушення позивачем вимог податкового законодавства та не обґрунтував правомірність донарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість.
У зв’язку з цим касаційну скаргу контролюючого органу залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
