На Волині суд закрив справу щодо командира у справі, пов’язаній із СЗЧ військовослужбовців — відсутній склад правопорушення

Ківерцівський районний суд Волинської області розглянув матеріали про притягнення військовослужбовця, який виконував обов’язки командира військової частини, до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 172-16 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Предметом судового розгляду була оцінка наявності у його діях складу адміністративного правопорушення, пов’язаного з невиконанням службових обов’язків в умовах особливого періоду.

Суть справи № 158/283/26

Підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення стала перевірка, проведена 21 січня 2026 року у зв’язку з великою кількістю фактів самовільного залишення військової частини військовослужбовцями.

У ході перевірки було оцінено стан військової дисципліни за період з 1 по 19 січня 2026 року, в результаті чого встановлено 34 випадки самовільного залишення частини з території тимчасової дислокації військової частини, з яких 27 станом на 20 січня 2026 року набули ознак кримінального правопорушення. У протоколі зазначалося, що відповідні повідомлення до правоохоронних органів не були надіслані, однак матеріалами справи встановлено, що фактично такі доповіді подавалися.

Водночас у протоколі було зроблено висновок про те, що особа, яка виконувала обов’язки командира військової частини, не виконала вимоги інструкції щодо порядку доповідей і донесень про події, кримінальні та військові адміністративні правопорушення, що призвело до несвоєчасного інформування органів управління та правоохоронних органів, приховування інформації про стан військової дисципліни та унеможливлення своєчасного реагування на відповідні події. Такі дії були кваліфіковані як умисне невиконання службових обов’язків, однак суд дійшов висновку, що наявність умислу як обов’язкового елементу складу правопорушення належними доказами не підтверджена.

До суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. У клопотанні зазначалося, що протокол не відповідає вимогам законодавства, є неналежним доказом, а наявні матеріали не дають підстав дійти висновку про винуватість особи поза розумним сумнівом. Особа, щодо якої складено протокол, підтримала це клопотання та просила розглянути справу за її відсутності.

Під час розгляду справи суд дослідив матеріали та встановив, що відповідно до законодавства, зокрема положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, обов’язковими є всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин справи, а також належне оформлення протоколу із зазначенням усіх істотних обставин правопорушення.

Суд також звернув увагу на нормативне регулювання порядку інформування про правопорушення та проведення службових розслідувань у Збройних Силах України. Зокрема, встановлено, що у випадках самовільного залишення військової частини командири зобов’язані здійснювати первинне інформування у визначені строки, а також проводити службові перевірки або розслідування з метою встановлення фактичних обставин, причин, умов та ступеня вини військовослужбовців.

Матеріалами справи підтверджено, що за фактами самовільного залишення частини подавалися відповідні доповіді, а також призначалися службові перевірки та розслідування, строки проведення яких на момент складання протоколу не спливли, що унеможливлювало встановлення всіх обставин правопорушень та, відповідно, виключало висновок про порушення обов’язку щодо повідомлення правоохоронних органів.

Разом з тим суд встановив істотні недоліки змісту протоколу, зокрема неможливість встановити, про які саме 34 випадки самовільного залишення частини йдеться, які саме 27 випадків набули ознак кримінальних правопорушень, а також зміст формулювання «набули ознак кримінального правопорушення», що унеможливлює встановлення події та складу адміністративного правопорушення.

Суд також зазначив, що такі недоліки протоколу позбавили особу можливості чітко розуміти, у чому саме вона обвинувачується, та належним чином реалізувати своє право на захист.

Позиції та рішення суду

Суд виходив із того, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови належного встановлення складу правопорушення, зокрема його об’єктивної та суб’єктивної сторін, а також за наявності належних і допустимих доказів.

Оцінюючи надані матеріали, суд дійшов висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог законодавства, не містить необхідної деталізації обставин та не може бути визнаний належним доказом вини. Крім того, з урахуванням триваючих службових розслідувань відсутні підстави для висновку про умисне невиконання службових обов’язків.

Суд також зазначив, що обов’язок доказування покладається на уповноважений орган, а за відсутності достатніх доказів вини особи, які б відповідали критерію доведеності поза розумним сумнівом, притягнення до відповідальності є неможливим.

У результаті суд дійшов висновку про відсутність у діях особи події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-16 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 цього Кодексу.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та може бути оскаржена до апеляційного суду у встановленому законом порядку.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.