Чи можуть пости в Instagram після співпраці вважатися розголошенням інформації бізнесу — як це оцінює суд

Після припинення співпраці між бізнесом і працівниками конфлікти нерідко переходять у площину звинувачень у розголошенні інформації чи використанні напрацьованих підходів — зокрема через публікації в соцмережах, таких як Instagram. Особливо коли сторони заздалегідь підписують угоди про нерозголошення (NDA) і передбачають значні штрафи за їх порушення.

Втім, як показує судова практика, сам факт існування таких домовленостей ще не гарантує їх примусового виконання.

Саме навколо таких обставин виник спір між власницею грумінг-салону та її колишньою співробітницею. Позивачка стверджувала, що після завершення співпраці відповідач не видалила згадки про бренд зі своїх сторінок в Instagram та інших соцмережах, передала конфіденційну інформацію третім особам і фактично відтворила елементи бізнесу у власній діяльності. За це вона вимагала стягнути 660 тисяч гривень штрафу відповідно до умов укладених угод.

Однак суди двох інстанцій дійшли висновку, що ці твердження не підтверджені належними та допустимими доказами. Надані скріншоти з Instagram та інших платформ, коментарі в соцмережах і відеозаписи не доводять, що саме відповідач поширювала конфіденційну інформацію або порушила умови домовленостей. Саме відсутність доведеного факту порушення стала вирішальною підставою для відмови у задоволенні позову.

Обставини справи № 753/16348/25

Спір виник після припинення відносин між власницею грумінг-салону та особою, яка співпрацювала з нею на підставі гіг-контракту та інших домовленостей.

Після завершення співпраці сторони підписали дві ключові угоди: про розірвання відносин та про нерозголошення інформації (NDA). Вони передбачали, зокрема, обов’язок не поширювати конфіденційну інформацію, не використовувати бренд і видалити згадки про нього із соціальних мереж. За порушення цих умов були встановлені штрафи.

Позивач стверджувала, що відповідач:

• не видалила публікації у соцмережах;
• передала конфіденційну інформацію третім особам;
• використала елементи бренду після припинення співпраці.

Загальна сума заявлених штрафів становила 660 тис. грн.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, після чого справа надійшла до апеляції.

Позиція апеляції: ключове — відсутність належних доказів

Київський апеляційний суд залишив рішення без змін, погодившись із головним висновком: позивач не довів факту порушення зобов’язань.

Суд підкреслив, що відповідно до процесуального закону саме сторона, яка заявляє вимоги, повинна довести обставини, на які посилається. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем матеріали — скріншоти, коментарі третіх осіб у соцмережах, відеозаписи — не підтверджують:

• що саме відповідач поширювала конфіденційну інформацію;
• який саме зміст цієї інформації;
• наявність причинно-наслідкового зв’язку між її діями та заявленими вимогами.

Суд прямо зазначив, що такі докази не містять відомостей, які входять до предмета доказування у справі, а отже є неналежними.

Комерційна таємниця: не кожна інформація є захищеною

Окрему увагу суд приділив питанню комерційної таємниці.

Апеляційна інстанція підтвердила: для визнання інформації конфіденційною або такою, що становить комерційну таємницю, необхідно довести, що вона:

• не є загальнодоступною;
• має комерційну цінність;
• була предметом заходів щодо збереження її секретності.

У цій справі позивач не довів ні конкретний обсяг такої інформації, ні її цінність, ні факт доступу відповідача до неї у відповідному обсязі.

Крім того, суд зазначив, що візуальні елементи — дизайн приміщення, стилістика, оформлення — є відкритими для сприйняття і самі по собі не можуть вважатися комерційною таємницею у розумінні законодавства.

Соцмережі та електронні докази: чого не вистачило

Апеляційний суд окремо оцінив подані електронні докази.

Скріншоти та коментарі користувачів соціальних мереж не підтверджують, що саме відповідач поширювала інформацію або ініціювала такі публікації. Посилання на дії третіх осіб не є доказом порушення NDA.

Так само відеозаписи сторінок у соцмережах не доводять використання бренду чи конфіденційної інформації у спосіб, який би порушував умови договорів.

Суд підкреслив: відсутність належного підтвердження авторства, змісту та обставин поширення інформації не дозволяє визнати такі докази достатніми.

Експертиза і нові докази: процесуальні межі

Доводи апеляційної скарги про необхідність призначення експертизи суд відхилив.

Колегія зазначила, що позивач не заявляв відповідного клопотання у суді першої інстанції та не обґрунтовував, які саме обставини має встановити експерт. За таких умов суд не зобов’язаний ініціювати експертизу з власної ініціативи.

Також апеляційний суд відмовив у прийнятті нових доказів, поданих уже на стадії апеляції, оскільки позивач не довів неможливість їх подання раніше. Саме по собі переконання сторони у достатності попередніх доказів не є підставою для їх подальшого долучення.

Характер правовідносин не вплинув на результат

У справі порушувалося питання про природу відносин між сторонами — трудові чи цивільно-правові.

Апеляційний суд фактично відмежувався від цього спору, зазначивши, що навіть встановлення характеру відносин не впливає на вирішення справи. Вирішальним є відсутність доведеного факту порушення умов NDA та інших домовленостей.

Висновок: без доведеного порушення — без відповідальності

Апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.

Позивач не довів:

• факту розголошення конфіденційної інформації;
• використання бренду чи його елементів;
• наявності порушень, за які передбачено штрафи.

У зв’язку з цим апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення про відмову в позові — без змін.

Постанова набрала законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.