Працівник подав заяву на звільнення і не вийшов на роботу — Верховний Суд пояснив наслідки

09:42, 13 червня 2026
telegram sharing button
facebook sharing button
viber sharing button
twitter sharing button
whatsapp sharing button
Працівник не може самостійно вважати себе звільненим після подання заяви, вказав Верховний Суд.
Працівник подав заяву на звільнення і не вийшов на роботу — Верховний Суд пояснив наслідки
Слідкуйте за актуальними новинами у соцмережах SUD.UA

У справі про звільнення начальниці відділу ЦНАП Верховний Суд дійшов висновку, що після відмови роботодавця у задоволенні заяви про звільнення за частиною 3 статті 38 КЗпП працівник не звільняється від обов’язку дотримуватися трудової дисципліни та виходити на роботу. Відсутність на робочому місці без поважних причин за таких обставин може стати підставою для звільнення за прогул.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Обставини справи

Спір виник між начальницею відділу із забезпечення діяльності Центру надання адміністративних послуг у Хмільнику та органом місцевого самоврядування.

Посадовиця двічі поновлювалася на роботі за рішеннями судів після того, як попередні розпорядження про її звільнення були визнані незаконними. Після чергового поновлення вона подала заяву про звільнення за власним бажанням на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України, посилаючись на порушення роботодавцем законодавства про працю, підтверджені судовими рішеннями про поновлення на посаді.

Міський голова відмовив у задоволенні заяви про звільнення за частиною 3 статті 38 КЗпП України. Одночасно роботодавець виконав рішення суду про поновлення працівниці, створив для неї робоче місце та повідомив про необхідність приступити до виконання посадових обов’язків. Однак працівниця на роботу не вийшла. Згодом її звільнили на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України — за прогул без поважних причин.

Не погодившись із таким рішенням, вона звернулася до суду. Позивачка наполягала, що після подання заяви про звільнення через порушення трудового законодавства роботодавцем у неї не було обов’язку виходити на роботу, а тому підстав для звільнення за прогул не існувало.

Що вирішили суди

Суд першої інстанції та апеляційний суд відмовили у задоволенні позову.

Суди дійшли висновку, що роботодавець правомірно звільнив працівницю за прогул, оскільки її відсутність на роботі без поважних причин була підтверджена матеріалами справи.

Позиція Верховного Суду

Переглядаючи справу, Верховний Суд звернув увагу на власну усталену практику щодо застосування частини 3 статті 38 КЗпП України.

Суд нагадав, що працівник має право вимагати звільнення у визначений ним строк, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю. Верховний Суд підтвердив раніше сформований підхід, за яким для звільнення за частиною 3 статті 38 КЗпП України достатнім є сам факт невиконання роботодавцем законодавства про працю. При цьому істотність такого порушення, його наслідки чи подальше усунення не мають визначального значення для застосування цієї норми.

Водночас колегія суддів зазначила, що предметом спору у цій справі фактично стало не право працівниці на звільнення за частиною 3 статті 38 КЗпП України, а правомірність її подальшого звільнення за прогул.

Верховний Суд встановив, що працівниця була обізнана про своє поновлення на посаді, знала про створення для неї робочого місця та була повідомлена про необхідність приступити до виконання обов’язків. Крім того, роботодавець окремо повідомив її про відмову в задоволенні заяви про звільнення.

За висновком Суду, під час розгляду роботодавцем заяви про звільнення та після повідомлення про відмову у її задоволенні трудові відносини між сторонами не припинилися. Відповідно працівниця залишалася зобов’язаною дотримуватися трудової дисципліни та виконувати свої трудові обов’язки.

Оскільки позивачка не з’являлася на роботі з 4 по 7 квітня 2023 року та не надала підтверджених поважних причин своєї відсутності, між сторонами виникли нові правовідносини, пов’язані вже не із заявою про звільнення, а з порушенням трудової дисципліни. За таких обставин роботодавець мав право застосувати пункт 4 частини 1 статті 40 КЗпП України та звільнити працівницю за прогул.

Висновок Верховного Суду

Верховний Суд у справі №120/6314/23 залишив касаційну скаргу без задоволення та погодився з висновками судів попередніх інстанцій про законність звільнення працівниці за прогул.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Виступ Генерального прокурора Руслана Кравченка на Ministerial Dialogue Group