Чоловік заявив про примусову мобілізацію і вимагав записи з бодікамер ТЦК, поліції та прикордонників — але не зміг переконати суд
Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив без змін ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду, якою було відмовлено у забезпеченні доказів у справі щодо оскарження призову на військову службу під час мобілізації. Суд дійшов висновку, що заявник не обґрунтував належним чином необхідність забезпечення запитуваних відео- та аудіозаписів і не довів їхній зв’язок із предметом спору.
Позивач оскаржує дії щодо свого призову на військову службу та наказ про мобілізацію. У межах цієї справи він просив суд забезпечити та витребувати відеозаписи з бодікамер прикордонників, поліцейських і працівників ТЦК, записи зі службових автомобілів та стаціонарних камер спостереження. На його думку, ці матеріали могли підтвердити застосування до нього фізичного примусу, ненадання документів для ознайомлення та підпису, а також відсутність фактичного проходження медичного огляду.
Втім, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що заявник не довів необхідності забезпечення таких доказів та не пояснив належним чином, які саме обставини вони мають підтверджувати в межах спору про законність призову. Суд також окремо зазначив, що факт проходження військово-лікарської комісії підтверджується відповідними документами, а не відеозаписами.
Обставини справи
Громадянин звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій щодо його призову на військову службу та скасування наказу про призов під час мобілізації.
Разом із позовом він подав клопотання про витребування доказів. Зокрема, просив отримати відео- та аудіозаписи з бодікамер прикордонників, поліцейських і працівників ТЦК, записи зі службових автомобілів та стаціонарних камер спостереження, на яких був зафіксований під час подій 2 березня 2026 року. Також серед запитуваних матеріалів були наказ про його призов та мобільний телефон, який, за твердженням позивача, перебував у розпорядженні одного з органів.
Окрім цього, позивач просив зобов’язати відповідні органи забезпечити збереження записів для запобігання їх автоматичному видаленню або перезапису, а також надати файли без монтажу та змін із збереженням метаданих.
Після відкриття провадження Закарпатський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів. Згодом позивач подав окрему заяву про забезпечення доказів, однак і в її задоволенні суд відмовив.
Суд першої інстанції зазначив, що заявник не пояснив, для підтвердження яких саме обставин необхідно забезпечити відповідні докази та як вони пов’язані з предметом спору.
Не погодившись із таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. Він вказував, що відеозаписи необхідні не лише для встановлення факту відсутності медичного огляду, а й для підтвердження застосування до нього фізичного примусу працівниками ТЦК та СП і ненадання документів для ознайомлення та підпису. На його думку, такі обставини свідчать про порушення процедури призову та можуть підтверджувати незаконність мобілізації.
Позиція апеляційного суду
Восьмий апеляційний адміністративний суд проаналізував положення статей 114–116 Кодексу адміністративного судочинства України, які регулюють питання забезпечення доказів.
Колегія суддів нагадала, що забезпечення доказів допускається тоді, коли є підстави вважати, що доказ може бути втрачений або його подання в майбутньому стане неможливим чи суттєво утрудненим. При цьому особа повинна не лише вказати докази, які просить забезпечити, а й обґрунтувати, які саме обставини вони підтверджують та чому існує необхідність у їх забезпеченні.
Суд звернув увагу, що предметом спору у цій справі є дії щодо призову позивача на військову службу та наказ про його призов під час мобілізації.
Водночас апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що заявник не обґрунтував належним чином, для підтвердження яких обставин необхідно забезпечити запитувані записи та яким чином вони пов’язані з предметом розгляду.
Окремо колегія суддів звернула увагу на доводи про відсутність медичного огляду. Суд зазначив, що проходження військово-лікарської комісії підтверджується направленням на медичний огляд, карткою обстеження та медичного огляду ВЛК, постановою військово-лікарської комісії та іншими відповідними документами.
На думку суду, відео- та аудіозаписи не є тими доказами, якими можуть підтверджуватися обставини наявності або відсутності медичного огляду.
Також апеляційний суд підкреслив, що належність і допустимість доказів, їх обсяг та спосіб забезпечення перебувають у безпосередньому зв’язку з предметом позову та змістом позовних вимог.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку в справі 260/1777/26, що Закарпатський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням вимог процесуального закону.
У результаті апеляційну скаргу було залишено без задоволення, а ухвалу про відмову в забезпеченні доказів — без змін.
Постанова набрала законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
