Військова частина проігнорувала рапорт про звільнення, поданий після оформлення СЗЧ – рішення суду

Сумський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов військовослужбовця щодо наказу про самовільне залишення частини та нерозгляд рапорту на звільнення.

Обставини справи

Військовослужбовець звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив:

• визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини про самовільне залишення ним військової частини;
• зобов’язати військову частину поновити виплати грошового забезпечення та додаткові виплати з моменту їх призупинення;
• визнати протиправною бездіяльність командира військової частини та зобов’язати розглянути рапорт щодо звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (в редакції на момент подання рапорту).

Позивач обґрунтовував вимоги тим, що 31 травня 2024 року наказом командира військової частини його було визнано таким, що самовільно залишив військову частину, та виключено з грошового забезпечення. За словами позивача, 4 травня 2024 року він отримав поранення, 9 травня 2024 року був виписаний з медичної роти та направлений для подальшого проходження служби з поганим самопочуттям. При зверненні до медичної служби військової частини йому усно відмовили в прийнятті рапорту про стан здоров’я. У зв’язку з критичним самопочуттям 13 травня 2024 року, повідомивши командира механізованої роти через месенджер, позивач виїхав за місцем проживання для отримання невідкладної медичної допомоги. З 16 по 23 травня 2024 року він перебував на стаціонарному лікуванні, надалі проходить амбулаторне лікування.

Позивач стверджував, що оскаржуваний наказ винесено 31 травня 2024 року за відсутності доказів внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Він посилався на статтю 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», згідно з якою днем початку призупинення військової служби особи, що самовільно залишила частину, є день внесення відповідних відомостей до реєстру. Також позивач вказував на відсутність у нього умислу на самовільне залишення частини, регулярне повідомлення командира про місцеперебування, направлення адвокатських запитів та подання рапортів. Крім того, 14 травня 2024 року через адвоката був поданий рапорт про звільнення з військової служби у зв’язку з перебуванням на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, який командування не розглянуло.

Відповідач у відзиві на позов заперечував вимоги, посилаючись на те, що позивач не звертався належним чином до начальника медичної служби, не проходив військово-лікарську комісію, а наказ лише констатував факт самовільного залишення місця служби. Інформація про перебування позивача на стаціонарному лікуванні до військової частини не надходила. Ухвалою суду відповідача було замінено на правонаступника.

Судом встановлено, що наказом від 13 травня 2024 року №158 позивача знято з усіх видів забезпечення (крім котлового) та призупинено виплату грошового забезпечення з 13 травня 2024 року у зв’язку з самовільним залишенням місця служби. Наказом від 17 травня 2024 року призначено службове розслідування. Наказом від 31 травня 2024 року №111 за результатами службового розслідування позивачу оголошено суворе догану, не виплачено премію та додаткову винагороду, призупинено виплату грошового забезпечення з 13 травня 2024 року, а також направлено повідомлення про кримінальне правопорушення.

Що вирішив суд

Сумський окружний адміністративний суд розглянув справу № 480/9105/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та ухвалив рішення задовольнити адміністративний позов частково.

Суд визнав протиправною бездіяльність військової частини щодо нерозгляду рапорту позивача від 14 травня 2024 року про звільнення з військової служби та зобов’язав військову частину розглянути цей рапорт.

В іншій частині позовних вимог — щодо визнання протиправним та скасування наказу від 31 травня 2024 року №111, поновлення виплат грошового забезпечення, премії та додаткової винагороди — суд відмовив.

Суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять достатніх доказів поважних причин відсутності позивача на службі (крім підтвердженого стаціонарного лікування з 16 по 23 травня 2024 року), а також доказів належного повідомлення військової частини про лікування. Посилання на амбулаторне лікування без листка непрацездатності суд визнав недостатнім. Суд вказав, що відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям (Наказ МОУ №260) грошове забезпечення не виплачується за час відсутності без поважних причин одну добу і більше, а виплата додаткової винагороди не здійснюється за період самовільного залишення частини.

Щодо рапорту про звільнення суд, з урахуванням позиції Верховного Суду про обов’язковість обґрунтованості рішень суб’єктів владних повноважень, констатував, що відповідач не надав належних та достатніх доказів розгляду рапорту уповноваженою особою та не видав наказ про звільнення або обґрунтовану відмову. Суд підкреслив, що недотримання порядку подання рапорту (не безпосередньому начальнику) не є підставою для його нерозгляду в розумний строк.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.