Військовий помер від отруєння невідомою речовиною: суд скасував відмову Міноборони у виплатах матері
Військовослужбовець помер від гострого отруєння невстановленою речовиною. Хоча експерти не змогли встановити, яка саме речовина стала причиною смерті, а військово-лікарська комісія визнала випадок пов’язаним із проходженням військової служби, Міністерство оборони відмовило матері загиблого у призначенні одноразової грошової допомоги. У відомстві дійшли висновку, що військовий нібито навмисно заподіяв шкоду своєму здоров’ю. Однак Другий апеляційний адміністративний суд встановив, що цей висновок ґрунтувався лише на припущеннях, а належних доказів для відмови у виплаті Міністерство оборони не надало.
Обставини справи
До суду звернулася мати військовослужбовця, якій Міністерство оборони відмовило у призначенні одноразової грошової допомоги після смерті сина.
Як встановили суди, військовослужбовець проходив службу у Збройних Силах України, виконував бойові завдання на території Запорізької області та брав безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України. Під час перебування в районі тимчасової дислокації він помер від гострого отруєння невстановленою речовиною.
Штатна військово-лікарська комісія встановила, що травма у вигляді гострого отруєння невстановленою речовиною була одержана внаслідок нещасного випадку, який призвів до смерті військовослужбовця, а причина смерті пов’язана з проходженням військової служби.
Попри це комісія Міністерства оборони відмовила матері загиблого у призначенні одноразової грошової допомоги. Комісія дійшла висновку про наявність підстав для відмови, вважаючи, що смерть є наслідком навмисного заподіяння військовослужбовцем шкоди своєму здоров’ю, а також посилаючись на можливе вчинення ним адміністративного правопорушення. Саме це рішення жінка оскаржила до суду.
Суд першої інстанції визнав відмову Міністерства оборони протиправною, скасував її та зобов’язав відомство повторно розглянути заяву. З таким рішенням не погодилися обидві сторони: Міноборони просило повністю відмовити у позові, а позивачка наполягала, що суд мав одразу зобов’язати призначити і виплатити допомогу.
Що встановив апеляційний суд
Колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції, що Міністерство оборони не довело правомірності своєї відмови.
Суд зазначив, що судово-медична експертиза встановила причину смерті — гостре отруєння невстановленою речовиною. Водночас лабораторні дослідження не виявили етилового спирту, а також тих наркотичних, психотропних та інших речовин, які були предметом дослідження експертів. Тобто матеріали справи 520/26842/25 не містили доказів, які б підтверджували перебування військовослужбовця у стані наркотичного сп’яніння.
Окремо суд проаналізував висновок службового розслідування. У ньому зазначалося, що комісія «може дійти до припущення», що невстановлена речовина потрапила в організм через внутрішньовенну ін’єкцію, а відтак військовослужбовець нібито навмисно заподіяв шкоду своєму здоров’ю.
Апеляційний суд наголосив, що такого припущення недостатньо для висновку про навмисне заподіяння шкоди здоров’ю. Жодних інших належних доказів, які б підтверджували саме такий механізм потрапляння невстановленої речовини до організму або умисний характер дій військовослужбовця, Міністерство оборони не надало.
Також суд не погодився з доводами Міністерства оборони щодо нібито вчинення військовослужбовцем адміністративного правопорушення.
Колегія суддів зазначила, що встановлювати факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-20 КУпАП, уповноважений лише суд. Водночас матеріали службового розслідування не містили доказів притягнення військовослужбовця до адміністративної відповідальності за цією статтею, а тому Міністерство оборони не мало підстав посилатися на таку обставину як на підставу для відмови у виплаті.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що Міністерство оборони не довело належними та допустимими доказами існування передбачених законом підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги. Відтак рішення комісії є протиправним і підлягає скасуванню.
Чому суд не зобов’язав одразу виплатити допомогу
Попри те, що відмову Міністерства оборони було визнано незаконною, апеляційний суд не став зобов’язувати відомство одразу призначити та виплатити одноразову грошову допомогу.
Колегія суддів пояснила, що суд може зобов’язати орган влади призначити виплату лише тоді, коли встановлено відсутність усіх передбачених законом підстав для відмови. Натомість суд не може підміняти собою Міністерство оборони та самостійно перевіряти всі обставини, які відповідно до закону має оцінити саме уповноважений орган під час розгляду заяви.
Тому належним способом захисту у цій справі є повторний розгляд заяви Міністерством оборони з урахуванням висновків суду. Такий підхід, зазначила колегія суддів, відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31 січня 2024 року у справі №480/4122/22.
Міноборони звернулося до Верховного Суду
Після ухвалення постанови Другого апеляційного адміністративного суду Міністерство оборони України подало касаційну скаргу до Верховного Суду. Відомство просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і повністю відмовити матері загиблого військовослужбовця у задоволенні позову.
Однак 27 липня 2026 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження. Суд зазначив, що справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, а Міністерство оборони не навело передбачених законом виняткових підстав, які дозволяли б її касаційний перегляд.
Верховний Суд також дійшов висновку, що доводи Міністерства оборони про фундаментальне значення справи для формування єдиної правозастосовчої практики та про її значний суспільний інтерес є необґрунтованими. Крім того, касаційна скарга фактично зводилася до прохання повторно оцінити встановлені судами обставини та докази, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Окремо Верховний Суд звернув увагу, що у подібних спорах юридичне значення має не сам факт можливого алкогольного чи іншого сп’яніння, а наявність доведеного причинно-наслідкового зв’язку між таким станом, конкретними діями військовослужбовця та настанням його смерті. Такий причинний зв’язок не може презюмуватися і має підтверджуватися належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Суд зазначив, що цей підхід уже є сталим у його практиці.
Ухвала Верховного Суду є остаточною та не підлягає оскарженню. Таким чином, рішення Харківського окружного адміністративного суду та постанова Другого апеляційного адміністративного суду залишилися в силі.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
