Орендар може включити компенсацію за електроенергію до податкового кредиту з ПДВ — КАС ВС
Орендар, який відшкодовує орендодавцю вартість спожитої електроенергії відповідно до умов договору оренди приміщення та на підставі даних приладів обліку, має право на формування податкового кредиту з ПДВ за наявності належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують реальність господарської операції. Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
11 червня 2026 року КАС ВС розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю на постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі № 420/15749/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
За результатами документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про безпідставне формування платником кредиту з ПДВ за операціями з відшкодування вартості електроенергії, спожитої в орендованих приміщеннях. Податковий орган уважав, що надані платником документи не підтверджують належним чином порядок визначення обсягів спожитої електроенергії та її використання в господарській діяльності, тому що формула розрахунку спожитої електроенергії, визначена додатковою угодою до договору оренди, не встановлена жодним нормативно-правовим актом, а тому не може бути належною підставою для формування податкового кредиту. На підставі акта перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення про зменшення від’ємного значення ПДВ, яке платник оскаржив у судовому порядку.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 23 вересня 2024 року частково позов задовольнив, скасувавши податкове повідомлення-рішення в частині зменшення від’ємного значення ПДВ на оскаржувану суму. Суд першої інстанції зазначив, що орендар не є ані основним споживачем, ані субспоживачем електричної енергії, оскільки споживає її через електроустановки орендодавця. Відносини щодо компенсації вартості електроенергії врегульовано договором оренди, який не встановлював укладення орендарем прямого договору з електропостачальником. За таких умов для підтвердження права на податковий кредит достатніми є рахунки, акти наданих послуг та інші первинні документи, подані платником. Відсутність окремих розрахунків активної та реактивної енергії не впливає на реальність господарських операцій.
П’ятий апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції та повністю відмовив у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками податкового органу, що використана формула розрахунку електроенергії не закріплена в законодавстві та не затверджена жодним нормативним актом. На думку суду, за відсутності належного нормативного обґрунтування такого розрахунку платник документально не довів фактичний обсяг спожитої електроенергії та правомірність формування податкового кредиту.
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасувавши оскаржуване судове рішення та залишивши чинним рішення суду першої інстанції.
ОЦІНКА СУДУ
Для цілей податкового обліку визначальне значення має реальність господарської операції, тобто фактичне вчинення дій, які спричиняють зміни в майновому стані платника. Підставою для бухгалтерського та податкового обліку є первинні документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
У правовідносинах щодо відшкодування вартості електроенергії в межах договору оренди приміщення порядок визначення обсягів споживання та проведення розрахунків встановлюється умовами такого договору. Якщо орендар не уповноважений укладати прямі договори з електропостачальником, то розрахунок спожитої електроенергії здійснюється орендодавцем як власником відповідних електроустановок, а вартість такої електроенергії може бути відшкодована окремо від орендної плати.
Сам по собі факт відсутності нормативно затвердженої формули розрахунку спожитої електроенергії не доводить нереальність господарської операції та не є достатньою підставою для невизнання податкового кредиту. У разі наявності належним чином оформлених актів зняття показань лічильників, рахунків, актів наданих послуг та зареєстрованих податкових накладних платник підтверджує фактичне отримання послуг і понесення відповідних витрат.
У спорах щодо правомірності формування податкового кредиту саме контролюючий орган зобов’язаний доводити недостовірність первинних документів чи відсутність реального характеру господарських операцій. Формальні зауваження щодо способу розрахунку вартості електроенергії без належних доказів нереальності операцій не можуть бути підставою для позбавлення платника права на податковий кредит.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 11 червня 2026 року у справі № 420/15749/24 можна ознайомитися за посиланням.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
