Чи має право суд зобов’язати роботодавця завершити оцінювання мобілізованого працівника для виплати премії — відповідь ВС
Якщо внутрішніми актами підприємства (колективним договором, рішеннями акціонера) не встановлено конкретних строків завершення оцінювання індивідуальних цілей для мобілізованих працівників, а сам процес потребує двосторонньої комунікації (обговорення результатів та підписання фінальної оцінки), то відсутність завершеного звіту за умови незвернення працівника до роботодавця не свідчить про порушення трудових прав. Суди мають уникати зайвого втручання у внутрішні питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішеннями його органів управління, зокрема, щодо організації процесу оцінювання персоналу та виплати заохочувальних надбавок. Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
4 березня 2026 року КЦС ВС розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу особи у справі за його позовом до АТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про зобов’язання вчинити дії.
На обґрунтування завалених вимог позивач посилався на те, що у березні 2022 року його було увільнено від роботи у зв’язку з призовом на військову службу під час мобілізації. Суперечка виникла через невиплату річної премії за 2021 рік. Роботодавець пояснював це незавершенням процедури оцінювання індивідуальних цілей та ключових результатів (ЦКР), оскільки позивач не пройшов етап обговорення результатів із функціональним керівником та не підписав фінальну оцінку, як того вимагало рішення акціонера від 02.07.2022. Позивач уважав бездіяльність керівництва протиправною, заявляв про наявність конфлікту інтересів у свого керівника та стверджував, що має статус викривача корупції.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, у задоволенні позову відмовив. Мотивував своє рішення тим, що заявлені вимоги є передчасними та недоведеними, а задоволення позову призвело б до втручання у виключну компетенцію органів управління товариства щодо призначення або відсторонення посадових осіб.
Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій по суті заявлених вимог з огляду на таке.
Питання оплати праці, зокрема встановлення умов преміювання та проведення оцінки професійних якостей працівників, належать до самостійної компетенції підприємства.
Згідно зі змінами до колективного договору процес оцінювання для мобілізованих працівників вважається завершеним лише після обговорення результатів із працівником та підписання ним фінальної оцінки. Оскільки матеріали справи не містили доказів звернення позивача до роботодавця з вимогою провести таке обговорення (зокрема дистанційно), факт порушення його прав не підтвердився.
Вимоги позивача зобов’язати відповідача провести оцінювання у конкретний спосіб, усунути заступника генерального директора від процесу та покласти ці функції на іншу особу є прямим втручанням у внутрішню господарську діяльність.
Суд встановив, що позивач не довів набуття статусу викривача. Гарантії захисту трудових прав викривача застосовуються лише за умови наявності зв’язку між повідомленням про корупцію та негативними заходами впливу.
У цій справі такі обставини не були встановлені.
ВС визнав помилковим розрахунок судового збору судом першої інстанції (вимогу було поділено на чотири окремі, хоча вона була одна), проте це не є підставою для скасування рішення по суті.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 04 березня 2026 року у справі № 761/19090/24 (провадження № 61-8109св25) можна ознайомитися за посиланням.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
