ВС пояснив, чи є правомірним звільнення через втрату довір’я під час тимчасової непрацездатності в умовах воєнного стану
В умовах воєнного стану звільнення працівника за втрату довір’я під час тимчасової непрацездатності допускається, однак датою звільнення має бути визначено перший робочий день після закінчення лікарняного. Порушення цієї вимоги є підставою для зміни судом дати звільнення та стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
КЦС ВС розглянув касаційну скаргу особи у справі за її позовом до голови Одеської обласної ради, Одеської обласної ради та КНП «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» про визнання незаконними розпоряджень, рішення про звільнення та стягнення коштів.
На обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що вона працювала на посаді генерального директора КНП «ООЦСЗХ» ООР. У червні 2022 року стосовно неї було розпочато службове розслідування за фактами неналежного виконання службових обов’язків, що призвело до матеріальної шкоди (необґрунтоване списання продуктів, нестача обладнання на суму понад 2 млн грн тощо). Розпорядженням від 12.07.2022 позивача було звільнено у зв’язку з втратою довір’я (п. 2 ст. 41 КЗпП) з 14.07.2022. Позивач уважала звільнення незаконним, оскільки на момент видання розпорядження перебувала на лікарняному.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково, мотивуючи своє рішенням порушенням відповідачем норм трудового законодавства при звільненні позивача із займаної посади.
Апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції.
Рішення скасував, ухвалив нове рішення. яким у задоволенні позову відмовив, вважаючи звільнення за втрату довір’я обґрунтованим. Щодо перебування на лікарняному апеляційний суд зазначив, що позивач не заявляла вимоги про зміну дати звільнення.
Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду щодо дотримання норм трудового законодавства при звільненні позивача із займаної посади, проте змінив рішення в частині дати звільнення та розміру стягнених коштів з огляду на таке.
Апеляційний суд установив численні порушення з боку керівника, що є підставою для втрати довір’я до особи, яка безпосередньо обслуговує матеріальні цінності.
Статтею 5 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період воєнного стану звільнення під час хвороби дозволено, але дата звільнення обов’язково має бути першим робочим днем після завершення непрацездатності.
Ураховуючи вимоги ст. 40 КЗпП України, ст. 5 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», роботодавець мав звільнити позивача у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, тобто 08.08.2022.
Суд апеляційної інстанції встановив ці порушення, однак помилково вважав, що зміна дати звільнення позивача буде порушенням ст.ст. 12, 13 ЦПК України, оскільки позивач не заявила таку позовну вимогу.
Суд зобов’язаний самостійно змінити дату звільнення на правильну, навіть якщо позивач не заявляв такої окремої вимоги, керуючись принципом верховенства права.
Оскільки датою звільнення визначено 08.08.2022, а повний розрахунок відбувся лише 28.09.2022, роботодавець допустив затримку розрахунку, що тягне відповідальність за ст. 117 КЗпП України.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 18 березня 2026 року у справі № 522/8027/22 (провадження № 61-6038св25) можна ознайомитися за посиланням.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
