Питання укладання трудових договорів із нефіксованим робочим часом викликає чимало дискусій серед роботодавців і працівників. З одного боку, такий формат дозволяє гнучко організувати робочий процес і залучати персонал лише тоді, коли є реальна потреба. З іншого — закон встановлює певні обмеження, щоб запобігти зловживанням та гарантувати працівникам мінімальний рівень захисту.
Трудовий договір з нефіксованим робочим часом – це спосіб організації виконання роботи, при якому працівник виконує свої трудові обов’язки періодично тільки у разі потреби за вимогою роботодавця.
При цьому максимальна тривалість роботи не може перевищувати нормальної тривалості - 40 годин на тиждень.
Оплаті підлягає вся фактично виконана працівником робота, але оплата не може бути меншою, ніж за 32 години роботи на місяць.
У Держпраці пояснили, що закон обмежує кількість трудових договорів із нефіксованим робочим часом. Згідно з нормами, їх частка не може перевищувати 10% від загальної кількості трудових договорів у роботодавця.
Для роботодавців, у штаті яких менше 10 працівників, встановлено ще жорсткіше правило — дозволено мати не більше одного такого договору.
Обмеження покликані запобігти зловживанням і гарантувати працівникам належні умови праці.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.