В Україні дедалі частіше укладають трудові договори з нефіксованим робочим часом. Такий формат праці викликає запитання щодо можливості паралельного працевлаштування на інших роботах.
Законодавство не забороняє працівникові реалізовувати свої здібності до продуктивної та творчої праці шляхом укладення трудових договорів як на одному підприємстві, так і одночасно на кількох.
Це право може бути обмежене лише у випадках, прямо передбачених законом, колективним договором або угодою сторін. Водночас стаття 21-1 Кодексу законів про працю України чітко встановлює, що роботодавець не має права забороняти чи створювати перешкоди для роботи за іншим трудовим договором працівникові, який виконує роботу на умовах договору з нефіксованим робочим часом.
Така гарантія забезпечує можливість поєднувати різні види зайнятості та отримувати додатковий дохід. При цьому сама особливість договору з нефіксованим робочим часом передбачає, що працівник не зобов’язаний постійно перебувати на робочому місці.
Отже, встановлювати умову про заборону виконання роботи за іншими договорами у таких трудових відносинах прямо заборонено. Це положення спрямоване на захист прав найманих працівників і запобігає можливим зловживанням з боку роботодавців.
Працівник з нефіксованим робочим часом вимагає укласти договір на повну зайнятість — які дії роботодавця
Якщо працівник відпрацював понад 12 місяців на умовах нефіксованого робочого часу, він може звернутися до роботодавця з вимогою укласти:
Роботодавець зобов’язаний протягом 15 календарних днів з моменту звернення:
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.