Брюссель не вимагає зміни правил відбору Генерального прокурора: європейська модель призначення проти забаганок псевдореформаторів
У державах Європейського Союзу відсутня єдина модель призначення Генерального прокурора через конкурсні комісії з вирішальною участю громадських організацій та іноземних експертів.
Більшість держав ЄС використовують класичні конституційні механізми, у яких ключову роль відіграють парламент, уряд, глава держави або професійні органи прокурорського самоврядування. Саме тому українське суспільство має право поставити незручне запитання. Чому моделі, які не є обов’язковим загальноєвропейським стандартом, пропонуються Україні як єдино можливий шлях розвитку?
Спроба нав'язати Україні популістську ідею виборності правоохоронців суперечить державній практиці Німеччини та Франції, створюючи передумови для фактичного підпорядкування регіональних інституцій місцевим фінансово-промисловим групам.
Світовий досвід: як обирають генеральних прокурорів у Франції, Німеччині та США?
Франція
У Французькій Республіці прокуратура (Ministère public або Parquet) інтегрована до системи Міністерства юстиції. Прокурори є державними службовцями особливого статусу — «магістратами стоячи» (magistrats du parquet).
Усі публічні прокурори призначаються простим декретом Президента Республіки за поданням Міністра юстиції.
Відповідно до реформ, зокрема Органічного закону 2016 року, Президент призначає прокурорів після отримання висновку Вищої ради магістратури (CSM). Хоча для прокурорів цей висновок тривалий час мав рекомендаційний характер, на практиці уряд не йде врозріз із ним.
Німеччина
У ФРН Федеральний генеральний прокурор (Generalbundesanwalt) очолює систему, яка повністю підпорядкована Федеральному міністерству юстиції.
Федеральний генеральний прокурор призначається Президентом за пропозицією Федерального міністра юстиції та за згодою Бундесрату, тобто представництва федеральних земель.
Прокурор має статус «політичного службовця» (politischer Beamter). Це означає, що його може бути відправлено у відставку в будь-який момент, якщо його політичні погляди чи стратегія боротьби зі злочинністю розходяться з курсом чинного уряду. Німці вважають це вищим проявом демократичної підзвітності — прокурор підпорядкований міністру, який, у свою чергу, відповідає перед парламентом, обраним народом.
США: унікальний прецедент, який неможливо скопіювати
У США Генеральний прокурор (Attorney General) одночасно є політичною фігурою та вищим правоохоронцем. Він очолює Міністерство юстиції США (Department of Justice — DOJ), тобто фактично виконує функції міністра юстиції та головного публічного обвинувача країни.
Замість конкурсу, або голосування, Конституція США передбачає чіткий механізм призначення через вищі державні інституції. Президент США самостійно обирає кандидатуру на посаду Генерального прокурора. Зазвичай це людина з високим авторитетом у юридичній спільноті, яка поділяє правову стратегію чинної адміністрації Білого дому.
Кандидат зобов'язаний пройти публічні слухання у Юридичному комітеті Сенату США. Сенатори детально вивчають усю біографію кандидата, його минулі судові справи, політичні погляди та доброчесність. Лише після того, як більшість Сенату проголосує «за», кандидат офіційно вступає на посаду.
Виборність прокурорів у штатах виникла історично у XIX столітті. Сьогодні самі американські правознавці жорстко критикують цю модель. Маніпулятори часто наголошують на тому, що у США прокурорів обирають, але свідомо замовчують різницю між федеральним та місцевим рівнями.
Вибори прокурорів у США існують виключно на рівні окремих штатів та округів (District Attorneys). Натомість головна фігура правоохоронної системи США — Федеральний Генеральний прокурор — призначається виключно за класичною державною процедурою.
Створення Європейської прокуратури
Якщо ми говоримо про стандарти самого Євросоюзу, варто звернутися до Регламенту Ради (ЄС) № 2017/1939, який створив Європейську прокуратуру (EPPO) для боротьби зі злочинами проти фінансових інтересів ЄС.
Європейського головного прокурора European Public Prosecutor’s Office призначають за процедурою, що поєднує конкурсні та політичні етапи.
Спочатку оголошується відкритий відбір кандидатів, після чого спеціальна відбіркова комісія, до складу якої входять колишні судді Суду ЄС, представники національних верховних судів і прокуратур вищого рівня, оцінює претендентів. За результатами формується короткий список кандидатів.
Остаточне рішення про призначення ухвалюють спільно Європейський Парламент і Рада ЄС.
Відбір кандидата базується на професійній оцінці кваліфікації та досвіду спеціальною експертною комісією, після чого остаточне рішення ухвалюють інституції ЄС.
«Європейський стандарт» — це призначення конституційним органом за прозорою процедурою, а не кастинг кандидатів.
Аналіз повністю нівелює аргументацію псевдореформаторів про необхідність нових правил конкурсного відбору. Як вже зазначала «Судово-юридична газета» жоден європейський документ — ні Резолюція ПАРЄ № 1755, ні Рекомендація Комітету Міністрів Rady Європи «Про роль прокуратури в системи кримінального правосуддя» — не пропонує обирати прокурорів на загальних виборах. Навпаки, європейські стандарти наголошують на тому держава повинна гарантувати, що підбір та просування по службі прокурорів здійснюються за об'єктивними критеріями, включаючи досвід та кваліфікацію.
Офіційні документи Ради Європи, Регламент Ради ЄС про створення EPPO та План дій Ukraine Facility вимагають від України розбудови передбачуваної правової системи, де критеріями оцінки виступають доброчесність, а не створення політизованих виборчих майданчиків чи відсторонення конституційних органів від виконання їхніх безпосередніх обов'язків.
Автор: Володимир Право
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
