Стягнення основної винагороди приватного виконавця: конфлікт інтересів чи конфлікт норм закону?

5 жовтня 2016 року набули чинності Закони України «Про виконавче провадження» та «Про органи та осіб які здійснюють виконання судових рішень і рішень інших органів».

Зазначеними законами виконання рішень судів та інших органів, окрім державних виконавців, покладено також і на приватних виконавців.

У випадку виконання рішення приватним виконавцем з боржника в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору, стягується основна винагорода приватного виконавця.

Відповідно до Постанови КМУ від 8 вересня 2016 року №643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця», приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру, одержує основну винагороду у розмірі 10% стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Приватний виконавець, який забезпечив фактичне виконання в повному обсязі виконавчого документа немайнового характеру, за яким боржником є фізична особа, одержує основну винагороду в розмірі двох мінімальних заробітних плат, а за яким боржником є юридична особа, — в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», основна винагорода приватного виконавця може бути стягнута або ж на стадії розподілу стягнутих з боржника сум, або ж шляхом винесення окремої постанови про стягнення винагороди у передбачених законом випадках після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу.

Постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця є виконавчим документом (п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону).

Разом з тим, з буквального тлумачення норм Закону «Про виконавче провадження» вбачається, що приватний виконавець не може виконувати у примусовому порядку винесену ним самим постанову про стягнення основної винагороди з огляду на те, що, згідно п. 1 ч. 4 ст. 5 Закону, приватний виконавець не може виконувати рішення у випадку, якщо боржником або стягувачем… є сам виконавець.

Тобто приватний виконавець буде вимушений відсилати постанову про стягнення основної винагороди або іншому приватному виконавцю, або органу державної виконавчої служби, подаючи при цьому заяву про примусове виконання такої постанови та сплачуючи авансовий внесок.

Виходячи з логічного тлумачення закону, з великою долею вірогідності можна припустити, що законодавець, з метою запобігання конфлікту інтересів, мав на увазі випадок неможливості виконання самим виконавцем (державним або приватним) рішення судового або несудового органу, ухваленого на його ж користь, проте в жодному випадку не заборону на стягнення основної винагороди приватного виконавця.

Схожа ситуація складається і з штрафами, накладеними приватним виконавцем на боржника в ході виконання рішення.

Так, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець не може виконувати рішення, за якими стягувачем є держава.

Тобто зі змісту цієї норми вбачається, що постанова приватного виконавця про стягнення штрафу має бути направлена до органу державної виконавчої служби.

Разом з тим, з пред’явленням такої постанови до виконання виникнуть труднощі з огляду на те, що виконавчий документ пред’являється до виконання за заявою стягувача, а приватний виконавець не є у даному випадку стягувачем.

Виходом з даної ситуації можуть бути наступні законодавчі зміни.

Ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» слід доповнити положенням про те, що заборона на виконання приватним виконавцем рішень, за якими стягувачем є держава, не поширюється на стягнення штрафів, накладених на боржника приватним виконавцем в ході виконання рішення, а в ч. 4 цієї ж статті потрібно зазначити про те, що обмеження щодо виконання виконавчих документів, де стягувачем є приватний виконавець, не поширюються на постанови про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця.

Андрій Авторгов, адвокат, к.ю.н. керуючий партнер ЮФ «Агентство з питань боргів та банкрутства».

Блог отражает исключительно точку зрения автора. Текст блога не претендует на объективность и всесторонность освещения темы, о которой идет речь. 

Мнение редакции «Судебно-юридической газеты» может не совпадать с точкой зрения автора. Редакция не несет ответственность за достоверность и толкование приведенной информации и выполняет исключительно роль носителя.