Підстави втрати права на державну службу

Особа, яка вступає на державну службу, приймає на себе не тільки права та основні обов’язки державного службовця, а й певне коло обмежень і заборон. Такі обмеження виконують роль правових бар’єрів, встановлених для запобігання зловживанням державних службовців. Порушення обмежень призводить до припинення державної служби. Державна служба припиняється у зв’язку із втратою права на державну службу або його обмеженням з таких підстав:

1. Припинення громадянства України або виїзд на постійне проживання за межі України

Вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення на посаду особи, яка має громадянство України, за результатами конкурсу, тому іноземний громадянин займати посади в органах державної влади не може. Тобто якщо громадянство України з якихось підстав припинилося, особа не може займати державні посади. Аналогічно втрачається право на зайняття державних посад, якщо особа постійно проживає за межами України. Під постійним проживанням законодавець має на увазі імміграцію на територію іноземної держави.

2. Набуття громадянства іншої держави

Іноземці та особи без громадянства не можуть призначатися на посади або займатися трудовою діяльністю у разі, коли відповідно до законодавства призначення на відповідну посаду або провадження відповідного виду діяльності пов'язане з належністю до громадянства України (ст. 42 Закону України «Про зайнятість населення»).

На державну службу не може вступити особа, яка має громадянство іншої держави (ст. 19 Закону України «Про державну службу»).

3. Набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення

П. 5 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державну службу» визначено обмеження щодо вступу осіб на державну службу, а саме: на державну службу не може вступити особа, яка піддавалася адміністративному стягненню за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення, протягом трьох років з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили.

Вчинення корупційного правопорушення тягне припинення права на державну службу. Але припиняється таке право після накладення адміністративного стягнення.

Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених ст. 164¹⁴, 212¹⁵, 212²¹ КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Стягнення накладається судами. Відповідно до ст. 221 КУпАП, органами (посадовими особами), уповноваженими розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, є судді районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судів.

Постанова суду про накладення адміністративного стягнення за адміністративне корупційне правопорушення у триденний строк з дня набрання законної сили направляється відповідному органу державної влади, місцевого самоврядування, керівникові підприємства, установи чи організації, державному чи виборному органу, власнику юридичної особи або уповноваженому ним органу для вирішення питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, усунення її згідно з законодавством від виконання функцій держави (ст. 285 КУпАП).

Зміст цієї норми корелюється з ч. 2 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до якої особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов'язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов'язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Суди вважають, що набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення не надає суб'єкту призначення (роботодавцю) права діяти на власний розсуд, а передбачає виключно звільнення згідно з вимогами ст. 84 Закону №889. Про це зазначив Восьмий апеляційний адміністративний суд у справі №857/887/19.

У справі №824/690/18-а Сьомий апеляційний адміністративний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що пропущення строку для звільнення державного службовця з посади (ч. 2 ст. 84 Закону України «Про державну службу») не може бути підставою для поновлення на посаді особи, що вчинила правопорушення, пов'язане з корупцією. Також суд зазначив, що Закон України «Про державну службу» передбачає звільнення вказаної категорії осіб з посад державної служби у триденний строк з дня настання або встановлення вказаного факту, однак не виключає можливість звільнення таких осіб після спливу зазначеного строку, оскільки спеціальна норма з цього приводу в законі відсутня.

У справі №812/1568/17 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що справу про адміністративне правопорушення закрито не за реабілітуючими обставинами. Позивача визнано винною у вчиненні правопорушення, пов'язаного з корупцією, отже, вона вважається такою, що була притягнута до адміністративної відповідальності.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що в даному випадку накладення стягнення не є обов'язковим для визнання особи такою, що притягалася до адміністративної відповідальності. Факт визнання особи винною у правопорушенні є підтвердженням того, що вона вважається притягнутою до адміністративної відповідальності. На думку Верховного Суду, безпідставними є доводи касатора про те, що відповідач протиправно звільнив її в період перебування на лікарняному, оскільки між сторонами виник спір з приводу припинення трудового договору з працівником з підстав, передбачених іншим законом, а не у зв'язку зі звільненням працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, тому норми ч. 3 ст. 40 КЗпП України на ці правовідносини не поширюються.

Посилання касатора про порушення строку притягнення до дисциплінарної відповідальності колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставним, оскільки судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що враховуючи періоди перебування позивача на лікарняному, відповідачем не порушено шестимісячний строк для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Суд може і самостійно позбавити особу права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від шести місяців до року незалежно від того, чи передбачене воно в санкції КУпАП (ст. 30 КУпАП). Таке покарання може призначатися і на строк до року, коли його спеціально передбачено в санкції статті (частини статті).

4. Набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо державного службовця за вчинення умисного злочину та/або встановлення заборони займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави

Право на державну службу припиняється у випадку скоєння державним службовцем умисного злочину. Зазначене правило є справедливим для корупційних злочинів, які є умисними. Проте закон не містить вказівки про припинення права на державну службу у разі скоєння злочину з необережності, наприклад, який кваліфіковано за ст. 367 КК України. Крім того, КК мстить інші такі норми, наприклад, вбивство через необережність (ст. 119 КК), тілесні ушкодження (ст. 128 КК), необережне знищення або пошкодження майна (ст. 196 КК).

Встановлення заборони займатися діяльністю, пов’язаної з виконанням функцій держави, передбачене законодавством у таких випадках.

• По-перше, вона встановлюється судом згідно з Кримінальним кодексом України. П. 3 ст. 51 ККУ передбачає такий вид покарання, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Однак його може бути застосовано лише за вироком суду за вчинення злочину

Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні (на строк від двох до п'яти років), так і як додаткові покарання (строк від одного до трьох років).

Апеляційний суд Миколаївської області у справі №490/921/18 встановив, що оскільки ОСОБУ_3, який є державним службовцем, засуджено за вчинення умисного злочину без застосування до нього додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов'язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, ця особа підлягала притягненню до дисциплінарної відповідальності у вигляді припинення права на державну службу.

Одеський окружний адміністративний суд у справі №815/5463/17 виклав думку, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу за умови, що з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв'язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за нею права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового до інших основних покарань, а також у випадку застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням — з моменту набрання законної сили вироком.

• По-друге, обмеження та заборони встановлюються Законом України «Про очищення влади», відповідно до якого особа, яка підпадає під них, повинна бути звільнена на підставі висновку про результати спеціальної перевірки

НАЗК видало рішення №317 від 13.07.2017 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо діяльності уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції», в якому нагадало, що заборона особі, звільненій з посади у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, встановлюється виключно за вмотивованим рішенням суду, якщо інше не передбачено законом.

Така ж позиція висловлена Кіровоградським окружним адміністративним судом, який у справі №П/811/1429/16 послався на два рішення Європейського суду з прав людини:

• у рішенні від 7 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії"» суд зазначив, що п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини вимагає від представників держави (насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади), щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять у вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом;
• у рішенні від 10 лютого 1995 року в справі «Аллене де Рібермон проти Франції» суд підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

5. Наявність відносин прямої підпорядкованості близьких осіб

Не допускається призначення на посаду державної служби особи, яка буде прямо підпорядкована близькій особі, або якій будуть прямо підпорядковані близькі особи. Такі випадки тягнуть за собою або зайняття інших рівнозначних посад, або переведення, або звільнення. У такому разі переведення державного службовця здійснюється без обов’язкового проведення конкурсу.

6. Наявність заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання

Норма є новелою законодавства, проте вона стосується не всіх, а лише державних службовців, які займають посади державної служби категорій А або Б. Чинним законодавством України не передбачено відповідальності у вигляді заборони посадовій особі займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави, за порушення Присяги державного службовця.

Обмеження після припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування

Якщо державний службовець звільнився або іншим чином припинилася його державна служба, йому забороняється:

1) Протягом року з дня припинення відповідної діяльності укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з юридичними особами приватного права або фізичними особами-підприємцями, якщо особи, зазначені в абз. 1 цієї частини, протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців.

Тобто заборона укладення правочинів або трудових контрактів обмежується юридичними особами приватного права або фізичними особами-підприємцями, щодо яких колишній службовець здійснював владні функції.

2) Розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових повноважень.

3) Протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності.

Правочини у сфері підприємницької діяльності, вчинені з порушенням встановлених обмежень, можуть бути визнані недійсними.

Раніше «Судово-юридична газета» писла, які обмеження встановлені законодавством для державних службовців та за що їх можна притягнути до відповідальності.

Також, нагадаємо, ми розповідали, коли звільнення з державної служби вважається незаконним.