Неотримання доходу як підстава для звільнення від сплати судового збору:  рішення КЦС ВС

13:10, 13 августа 2019
telegram sharing button
facebook sharing button
viber sharing button
twitter sharing button
whatsapp sharing button
Несплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має  переслідувати законну мету, — КЦС ВС.
Неотримання доходу як підстава для звільнення від сплати судового збору:  рішення КЦС ВС
Следите за актуальными новостями в соцсетях SUD.UA

Фабула справи № 761/12145/17: Фізична особа подала касаційну скаргу на рішення районного суду та постанову апеляційного суду.

Ухвалою Верховного Суду скаргу було залишено без руху у зв’язку з несплатою судового збору. Усуваючи виявлені недоліки, заявником було надано довідку Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

В касаційній скарзі фізична особа заявила клопотання про звільнення від сплати судового збору, на підтвердження чого надала довідку Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, зі змісту якої вбачається, що у заявника був відсутній дохід за попередній рік та I квартал поточного року.

Задовольняючи клопотання заявника про звільнення його від сплати судового збору, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду виходив з наступного.

Європейський суд у своїй практиці зазначав, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами і поставленою метою.  

Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може своєю ухвалою за клопотанням сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача — фізичної особи за попередній календарний рік.

Частиною другою цієї статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, несплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

З постановою можна ознайомитись за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про сплату судового збору онлайн

XX съезд судей Украины – онлайн-трансляция – день первый