Спори щодо примусового стягнення штрафу: адміністративне чи цивільне судочинство

5 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 812/1234/18 про стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу і прийняла постанову, в якій зазначила наступне:

Обставини справи

Під час здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу Держпродспоживслужба зафіксувала ознаки порушення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про рекламу» (реклама про знижку цін на продукцію) та вирішила: за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами накласти штраф. Станом на 20 квітня 2018 року фізична особа — підприємець у добровільному порядку штрафу не сплатила. Тому у квітні 2018 року ГУ Держпродспоживслужба звернулась до суду з позовом до ФОП про стягнення штрафу.

Рішення судів

Луганський окружний адміністративний суд, розглядаючи справу, керувався тим, що цей спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Донецький апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що спір у цій справі виник щодо правомірності стягнення з відповідача грошей, які згідно зі ст. 177 Цивільного кодексу України є об`єктом цивільних прав, тому цей спір має приватноправовий, а не публічно-правовий характер, та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.

Висновок ВП ВС

Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим указаний висновок суду апеляційної інстанції з огляду на таке:

Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, є Закон України «Про рекламу».

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про рекламу» контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів — щодо захисту прав споживачів реклами.

На підставі п. 8 постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу» № 693 накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у спірних відносинах ГУ Держпродспоживслужба діє як суб`єкт владних повноважень, наділений Законом України «Про рекламу» та постановою Кабінетів міністрів України № 693 функціями контролю за дотриманням законодавства України про рекламу та, відповідно, правом на звернення до суду з позовом про примусове стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Таким чином, цей спір не пов`язаний з вирішенням питання щодо цивільного права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.

Отже, викладені в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції висновки про непоширення юрисдикції адміністративного суду на цю справу ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Постановою ВП ВС рішення Донецького апеляційного адміністративного суду скасовано, а справу направлено до Першого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Раніше ВП ВС визначила, що спір розглядається господарськими судами, навіть якщо діяльність ФОП припинено.