Касаційний кримінальний суд визначив крадіжку з двору як проникнення

Касаційний кримінальний суд при розгляді справи № 630/731/17 нагадав, що при здійсненні правової оцінки щодо кваліфікації дій за ч. 3 ст. 185 КК необхідно виділяти фізичний та юридичний критерії розуміння поняття «проникнення».

Зокрема, для визначення фізичного критерію підлягають встановленню:

1) факт входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища);

2) час, спосіб, місце та обставини входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) з урахуванням режиму доступу до нього та до майна, яким бажає заволодіти особа.

Для з`ясування юридичного критерію слід встановлювати:

1) незаконність входження (потрапляння) у приміщення (житло, інше приміщення чи сховище) або перебування в ньому, що обумовлюється відсутністю в особи права на перебування там, де знаходиться майно, яким вона бажає незаконно заволодіти;

2) мету, яку досягає особа, вчиняючи обрані дії, усвідомлення нею характеру вчиненого суспільно небезпечного діяння, зокрема й факту незаконного входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) чи перебування в ньому, передбачення наслідків вчиненого діяння.

Суд зауважив, що обов`язковою ознакою проникнення є його незаконність, тобто відсутність у особи права перебувати у перелічених місцях, де знаходиться майно.

ВС вказав, що паркан, через який перелазив засуджений, був захистом домогосподарства від сторонніх осіб, що об`єктивно перешкоджав вільному доступу сторонніх осіб, а також дозволяв ідентифікувати вказану територію як таку, що має призначення постійного або тимчасового зберігання матеріальних цінностей (тобто є сховищем).

У вказаному кримінальному провадженні встановлено наявність перешкод для потрапляння особи на територію, а саме відсутність вільного доступу на таку територію.

Тому, на думку ККС, дії особи було правильно кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 КК як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище та вчинене повторно (постанова від 26.06.2019).

Вироком суду особу визнано винуватим у тому, що він за попередньою змовою із іншою особою таємно викрали з неогородженої земельної ділянки металеву ємність, а згодом особа переліз через паркан та проник на територію дачної ділянки, звідки повторно таємно викрав залізничну рейку, яку витягнув за межі земельної ділянки за допомогою мотузки, та наступного дня приблизно в той самий час аналогічним способом викрав таку ж рейку.

Особу було засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК — на строк 1 рік; за ч. 3 ст. 185 КК — на строк 3 роки; на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим — до остаточного покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки.

Апеляційний суд залишив вирок суду першої інстанції без змін.

Захисник у касаційній скарзі на рішення судів зазначав, що злочинні дії особи неправильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК за ознакою проникнення у сховище, оскільки земельна ділянка на території дачного кооперативу не є таким сховищем, а дії засудженого за вказаним епізодом слід було кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК з призначенням менш суворого покарання.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВП ВС заперечила можливість виключення відомостей з ЄРДР.