Зміни до КПК щодо зняття недоторканності народних депутатів: що залишилось у законопроекті №1009

Для того, щоб норма про зняття недоторканності з народних депутатів змогла нормально запрацювати, необхідно ухвалити зміни до Кримінального процесуального кодексу і до Закону «Про статус народного депутата України». Відповідні зміни передбачені законопроектом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства» №1009 від 29.08.2019, який було подано Президентом України Володимиром Зеленським як невідкладний.

При ухваленні у першому читанні законопроекту №1009 із Закону «Про статус народного депутата України» повністю виключалася ч. 2 ст. 27, де йдеться про те, що обшук, затримання народного депутата чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів до народного депутата допускаються лише у разі, якщо Верховною Радою надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. 

Аналогічно з КПК виключалася частина 3 ст. 482 про те, що обшук, затримання, прослуховування тощо народного депутата України допускаються лише у разі, якщо Верховною Радою надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Втім, при підготовці до другого читання Комітет все ж таки вирішив поправити відповідні пропозиції.

Так, ч. 2 статті 27 Закону «Про статус народного депутата України» вирішили викласти у наступній редакції: «Обшук чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата, допускаються лише у разі, якщо Генеральним прокурором  або особою, яка виконує його обов’язки, погоджено вчинення такої дії і якщо іншими способами одержати інформацію неможливо».

Відповідним чином викладена і норма ч. 3 ст. 482 КПК.

Таким чином, можливість здійснення певних дій щодо народних депутатів повністю прив’язана до рішення Генерального прокурора.

Нагадаємо, що 19 вересня парламент провалив голосування за даний законопроект у другому читанні, та його було направлено на повторне друге читання. 

Підозру судді чи адвокату зможе вручити не лише Генпрокурор

Окрім того, статтю 481 КПК доповнили частиною другою такого змісту:

«Генеральний прокурор (виконувач обов’язків Генерального прокурора), його заступник, керівник регіональної прокуратури може доручити іншим прокурорам, слідчим здійснити письмове повідомлення про підозру особам, визначеним частиною першою цієї статті, у порядку, передбаченому частинами першою і другою статті 278 цього Кодексу».

Нагадаємо, що «особи, зазначені в частині першій» — це зокрема адвокат, депутат місцевої ради, народний депутат України, кандидат у Президенти України, прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, директор або інший працівник Національного антикорупційного бюро України, судді, суддя Конституційного Суду України, член Вищої ради правосуддя, працівник Національного антикорупційного бюро України, а також суддя Вищого антикорупційного суду.

Таким чином, особа, яка буде вручати підозру судді чи адвокату, знов-таки, визначається Генеральним прокурором/його замом чи керівником регіональної прокуратури.