Колективні трудові спори: позиція Великої Палати ВС

В колективних трудових спорах відбувається зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин. Йдеться про спори між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим органом.

Чинне законодавство України встановлює, що колективні трудові спори — це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо:

• встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;
• укладення чи зміна колективного договору, угоди;
• виконання колективного  договору, угоди  або  окремих їх положень;
• невиконання вимог законодавства про працю.

При розгляді справи №904/4107/18 Велика Палата Верховного Суду вирішила відступити від попередніх правових висновків Касаційного господарського суду у складі ВС.

Фабула справи. Первинна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ПАТ 528 728,88 грн.

Організація профспілки мотивувала свій позов обов’язком ПАТ здійснювати відрахування профспілкам коштів на культурно-масову, фізкультурну й оздоровчу роботу, які спрямовані на створення й підтримання необхідних матеріально-технічних умов функціонування профспілки. Це, на думку профспілки, безпосередньо стосується господарського забезпечення її діяльності, як негосподарюючого суб`єкта.

Позиція судів першої та апеляційної інстанцій. Суди попередніх інстанцій вирішили, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Провадження у справі було закрито.

Не погоджуючись з закриттям провадження, профспілка подала касаційну скаргу. Позиція профспілки обґрунтовувалась відповідністю суб’єктного складу сторін спору вимогам статті 4 ГПК України. Крім того, профспілка намагалася довести, що характер спірних правовідносин відноситься до «господарчого забезпечення» та відповідає приписам частини третьої статті 3 ГК України, тому спір у цій справі підлягає розгляду в господарський судах.

Висновок Великої Палати Верховного Суду. Перш за все, нагадаємо, що частиною першою статті 4 ГК України встановлено, що трудові відносини не є предметом регулювання цього Кодексу.

Колективні трудові спори вирішуються у судовому порядку в наступних випадках:

• розгляд заяви власника або уповноваженого ним органу про визнання страйку незаконним;
• розгляд заяви Національної служби посередництва і примирення про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у випадках, передбачених чинним законодавством;
• оскарження профспілками неправомірних дій або бездіяльності посадових осіб, винних у порушенні умов колективного договору чи угоди;
• невиконання роботодавцем обов'язку щодо створення умов діяльності профспілок, регламентованих колективним договором.

Отже, Велика Палата Верховного Суду відступила від правової позиції щодо визначення юрисдикції господарських судів з розгляду подібних спорів (постанова КГС ВС від 19 червня 2018 року у справі №904/2031/17).

Велика Палата Верховного Суду наголосила: оскільки сторонами цього спору є первинна профспілкова організація та роботодавець, а спір виник у зв`язку з невиконанням роботодавцем вимог законодавства про працю щодо забезпечення діяльності професійної спілки з питань, віднесених до її повноважень, цей спір є трудовим та віднесений до цивільного судочинства.

Таким чином, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, Велика Палата Верховного Суду вирішила, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованих висновків про необхідність розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства, а відтак правомірно закрив провадження у справі № 904/4107/18.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що ВС вказав на важливий аспект у питанні відшкодування витрат на правничу допомогу.

Крім того, ми писали про практику ВС у питаннях заходів процесуального примусу.