Навіщо до Концепції реформи судоустрою включили питання про анонімні скарги на суддів

20 грудня Робоча група з питань розвитку законодавства про організацію судової влади та здійснення правосуддя Комісії з питань правової реформи при Президенті розглядала фінальну версію Концепції удосконалення законодавства про судоустрій, статус суддів, судочинство та суміжні правові інститути, щоб у подальшому направити її до Офісу Президента Володимира Зеленського. Обговорення тривало 6 годин, і врешті через відсутність кворуму наприкінці засідання групі доведеться затверджувати Концепцію в цілому шляхом електронного голосування.

Як раніше писала «Судово-юридична газета», члени робочої групи довго не могли знайти спільну мову на пункті про створення механізму моніторингу способу життя судді щодо обов’язку судді підтвердити законність джерел походження майна (розділ 2.5 Концепції). Питання полягало в тому, чи слід створювати новий додатковий орган моніторингу способу життя судді. Член Комісії та член ГРД Роман Куйбіда та заступник керівника Програми «Нове правосуддя» Агентства Сполучених Штатів Америки з міжнародного розвитку (USAID) Наталія Петрова наполягали, що наразі немає жодного механізму, який би перевіряв спосіб життя судді.

Окрім того, дискусія відбувалася навколо анонімних скарг на суддів.

Так, пропозицією робочої групи Комісії було вилучити анонімні повідомлення як підставу для відкриття дисциплінарного провадження щодо суддів. Втім, у процесі обговорення думка щодо цього кардинально змінилася.

Так, заступник керівника Програми «Нове правосуддя» Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) Наталія Петрова зауважила: «А чому ви все ж таки вилучаєте анонімні повідомлення як підставу відкриття дисциплінарного провадження? Зараз новий склад парламенту проголосував за введення механізму анонімних повідомлень.

Якщо буде анонімне повідомлення про суддю, конкретні факти, які підлягають перевірці, — можна відкрити провадження, а далі вже встановити обставини. У нас є положення законів про запобігання корупції та про захист прав викривачів, але ніхто не гарантує, що завтра такому викривачу не почнуть мститися. Тому інститут анонімних повідомлень в усіх країнах працює як метод перевірки доброчесності та поведінки суддів».

Заступник голови робочої групи Микола Оніщук на це відповів, що вже введено два механізми: моніторинг способу життя та інститут викривачів: «Раніше цих механізмів не було. І на цьому тлі пропонується ще й третій — анонімні повідомлення. Чи не буде це перебором?»

Наталія Петрова у відповідь підкреслила: «Ні, бо два фактори, які Ви перерахували, не охоплюють третій. Є випадки, коли в нашій культурі чоловіки чи жінки, які очолюють судові установи, практикують сексуальне зловживання. І ніколи підлеглі не підпишуться і не повідомлять про це. А це абсолютно аморальна поведінка. Тому, якщо є воля законодавця ввести анонімні повідомлення як підставу, а ви пропонуєте в Концепції це вилучити, я думаю, такі пропозиції суперечать тенденції, яка була взята новим парламентом».

Член Комісії, екс-член ВККС Андрій Василенко підкреслив, що анонімні повідомлення анонімні для всіх, крім органу, до якого вони надходять.

«Забезпечення анонімності від зовнішнього впливу і просто «анонімка» за радянським зразком — це різні речі. Ніхто не проти, щоб орган, до якого надходить повідомлення, забезпечував анонімність і захист автора повідомлення.

По-друге, щодо сексуальних домагань. Ну, добре, надходить лист без підпису та реквізитів про те, що голова суду домагався когось. Що далі? Ви кажете, ніхто не підпише. А як це перевіряти?» — запитав Андрій Василенко.

Наталія Петрова відповіла, що перевіряється це просто виїздом до суду.

«Так за Вашою логікою, ніхто нічого не скаже, — відповів Андрій Василенко. — Член ВРП в такому разі має писати лист голові суду — чи домагався він когось, чи ні».

«Звичайно, ні! Ми ж всі досвідчені та професійні люди. Це дуже просто перевіряється — виїздом до суду чи ще кудись та опитуванням працівників, — сказала Наталія Петрова. — Добре, давайте залишимо це, не будемо про це говорити, і хай далі все продовжується», — емоційно додала вона.

«Ні, давайте ми поговоримо про це, бо питання дійсно важливе», — погодився Микола Оніщук.

«Це сильні аргументи. І я би запропонував відобразити цей пункт як посилення гарантій захисту викривачів у системі судової влади», — додав Роман Куйбіда.

Однак потім члени робочої групи дійшли до тези, що викривачі та харрасмент — це різні речі.

Заступник голови робочої групи Олександр Сердюк нагадав, що мова йде про дисциплінарну процедуру.

Врешті члени групи вирішили замість пропозиції «вилучення анонімних повідомлень як підстави для відкриття дисциплінарного провадження» визначити в Концепції наступний пункт: «Запровадження окремих процедур перевірки анонімних повідомлень про вчинення суддею проступку як підстави відкриття дисциплінарного провадження».

Втім, вже після розгляду інших пропозицій до цього пункту вирішили повернутися — адже, як зауважив член Комісії Олександр Дроздов, в законі наразі немає положень щодо анонімних повідомлень.

«Ми ж погодилися вже з певною редакцією, навіть за участі члена Вищої ради правосуддя. У нас вже навіть третини кворуму немає», — сказав Роман Куйбіда.

«А Ви ж могли скасувати напрацювання робочої групи під час засідання редакційної комісії», — відповів йому на це Олександр Дроздов, маючи на увазі, що після роботи редакційної комісії над текстом у ньому змінили частину пропозицій щодо адвокатури. Він відзначив, що законом наразі встановлюється заборона анонімних повідомлень, і пропозиція робочої групи буде суперечити ідеї закону.

Андрій Нижний зачитав положення законів про Вищу раду правосуддя та про судоустрій і статус суддів після змін. Як виявилося, хоча законодавець і прибрав Законом №193-ІХ певне положення щодо долі анонімних скарг із закону про ВРП, проте вимоги щодо деанонімізації залишилися в законі про судоустрій. Андрій Василенко підтвердив той факт, що, мабуть, через турборежим законодавці випустили з уваги той факт, що можливість розгляду анонімних повідомлень не передбачена.

Втім, врешті, як зауважив Микола Оніщук, ця редакція норми Концепції була проголосована, тому змінювати її не можна.

Таким чином, робоча група запропонувала залишити положення про запровадження анонімних скарг на суддів.

Нагадаємо, що раніше Ірина Мамонтова, суддя у відставці, член Вищої ради правосуддя у 2015-2019 роках, пояснила, в чому полягає неузгодженість законів.

«Дійсно, Законом України від 16 жовтня 2019 року №193-ІХ (законопроект №1008) внесено зміни у статтю 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», а саме у пункті 1 частини першої виключено слова «або не підписана чи не містить прізвища, імені, по батькові скаржника або судді, місця проживання (місця перебування, місцезнаходження) скаржника».

Вказані зміни і стали підґрунтям для формування думки щодо можливості початку дисциплінарного провадження на підставі «анонімок».

Що ж насправді повинно відбуватись у зв’язку із внесеними змінами?

Пунктом 1 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначений перелік підстав для залишення дисциплінарної скарги без розгляду та її повернення. 

Редакція пункту 1 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (до внесених змін) передбачала залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, «якщо вона подана з порушенням порядку, визначеного Законом України "Про судоустрій і статус суддів"», або «не підписана чи не містить прізвища, імені, по батькові скаржника або судді, місця проживання (місця перебування, місцезнаходження) скаржника». Після внесених змін у цьому пункті залишилась підстава для повернення скарги — «якщо вона подана з порушенням порядку, визначеного Законом України "Про судоустрій і статус суддів"».

Як вже зазначалось вище, порядок звернення з дисциплінарною скаргою щодо судді визначений статтею 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у якій, зокрема, вказано, що скарга подається у письмовій формі,  підписується скаржником із зазначенням дати її підписання та повинна містити прізвище, ім’я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (перебування) або місцезнаходження. В цій частині редакція статті 107 не змінилась.

Тобто, незважаючи на те, що законодавець виключив із закону як окрему підставу для повернення скарги відсутність у ній прізвища, імені, по батькові скаржника та його підпису, така скарга підлягає залишенню без розгляду та поверненню, оскільки подана з порушенням порядку. 

Крім того, незмінною залишається норма закону (частина шоста статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), якою прямо заборонено порушувати дисциплінарну справу стосовно судді за анонімними заявами та повідомленнями», — підкреслила Ірина Мамонтова.

Слід відзначити, що на початку засідання робочої групи Микола Оніщук зауважив: напрацювання міжнародних донорських організацій будуть використовувати під час розробки законопроектів.

Також «Судово-юридична газета» писала, що представники USAID підтримують ідею створення окремого органу для моніторингу життя суддів.