Законопроект про створення інфраструктури геоданих: критика ГНЕУ

Верховна Рада сьогодні, 13 квітня, під час позачергового пленарного засідання прийняла законопроект №2370 «Про національну інфраструктуру геопросторових даних».

Зазначимо, що законопроектом пропонується сформувати сучасну систему забезпечення потреб суспільства у всіх видах географічної інформації, забезпечити міжгалузеву інтеграцію геопросторових даних та даних кадастрів, відкриття у мережі Інтернет базових та тематичних геопросторових даних і метаданих, які створюються як у публічному секторі, так і підприємствами – монополістами.

Зокрема, законопроектом встановлюється, що центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, забезпечує доступ користувачів до геопросторових даних та метаданих національної інфраструктури геопросторових даних через національний геопортал.  

Доступ до геопросторових даних та метаданих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування забезпечується безоплатно для всіх користувачів, якщо інше не встановлено законом.

У частині земельної реформи законопроект відкриває вільний доступ до  земельного та інших кадастрів, а також інших геопросторових даних, і забезпечує використання даних та обмін інформацією. 

Проте, Головне науково-експортне управління висловило низку зауважень до законопроекту:

Так, на думку ГНЕУ, окремі положення проекту не узгоджуються між собою. Наприклад, у частині 2 статті 5 встановлюється, що базовими геопросторовими даними є відомості про: 1) координатно-просторову основу геопросторових даних; 2) державний кордон України; 3) адміністративно-територіальні одиниці, в тому числі їх межі тощо. Водночас згідно з частиною 3 цієї статті, склад базових геопросторових даних, зазначених у Додатку до цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку ведення національної інфраструктури геопросторових даних, тоді як у вказаному Додатку до закону йдеться про «набори (види) геопросторових даних», а не про базові геопросторові дані.

ГНЕУ підкреслює, що термінологічний апарат проекту також вимагає доопрацювання. Наприклад, у пункті 5 частини 1 цієї статті «геопросторовий об’єкт» визначається як «об’єкт реального світу та пов’язані з ним відносини, що характеризуються певним місцезнаходженням на Землі і визначені у встановленій системі просторово-часових координат». Проте, на нашу думку, об’єкт реального світу у системі просторово-часових координат характеризують, перш за все, його ознаки (адреса, розташування на місцевості тощо), а не відносини, пов’язані з ним.  

Крім цього, із змісту термінів «геопортал», під яким розуміється «комплекс програмно-технічних засобів, мережевих сервісів та сервісів геопросторових даних, що забезпечують відображення в Інтернеті і доступ користувачів до геопросторових даних та метаданих для діяльності з ними», та «національний геопортал» (пункт 11 частини 1 статті 1), під яким, в свою чергу, розуміється «основний геопортал національної інфраструктури геопросторових даних, який забезпечує оприлюднення та доступ до геопросторових даних та метаданих», залишається незрозумілим, в чому саме полягає відмінність між ними. Також, що у терміні «користувач» (пункт 9 частини 1 статті 1) їхній перелік має бути доповнений органами державної влади та місцевого самоврядування.  

У статті 3 законопроекту передбачається, що Національна інфраструктура геопросторових даних (НІГД) створюється, функціонує та розвивається на таких принципах:

1) актуальності, достовірності, повноти, цілісності, точності, обґрунтованості, офіційності геопросторових даних;

2) інтероперабельності та інтегрування геопросторових даних, одержаних з різних джерел;

3) безстроковості та безперервності функціонування національної інфраструктури геопросторових даних;

4) відкритості геопросторових даних і метаданих;

5) інноваційності.

Водночас ГНЕУ наголошує, що відповідно до абзацу 9 частини 1 статті 11 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», створення і розвиток національної інфраструктури геопросторових даних віднесено до загальнодержавних топографо-геодезичних і картографічних робіт. Це означає, що на порядок створення і розвитку НІГД мають поширюватись визначені у статті 10 вказаного Закону основні вимоги щодо здійснення топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Зокрема, йдеться про: додержання вимог стандартів та нормативно-технічної документації; розроблення, впровадження та організацію програмного, технологічного і технічного забезпечення ефективного використання цифрових карт і геоінформаційних систем; виконання робіт методами і способами, безпечними для життя і здоров’я людей, стану довкілля та об’єктів, що мають історико-культурну цінність. У зв’язку з цим ГНЕУ пропонує внести до статті 3 проекту відповідні зміни.

Крім того, запропонованій у проекті редакції статті 7 «Створення, функціонування та розвиток національної інфраструктури геопросторових даних» розглядаються лише питання створення, функціонування та розвитку національного та інших геопорталів і не розглядаються відповідні питання щодо інших елементів НІГД. До того ж у визначенні НІГД чітко не визначено, що вказані геопортали є частиною НІГД, що може ускладнити її створення та подальшу діяльність.

За змістом термінів «виробник геопросторових даних» та «держатель геопросторових даних» (стаття 1 проекту) ними можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи. Проте у розділі ІV проекту «Повноваження суб’єктів у сфері національної інфраструктури геопросторових даних» визначаються лише повноваження держателів геопросторових даних (стаття 15) і не визначаються повноваження виробників таких даних і користувачів ними. Варто також вказати, що термін «повноваження» застосовується до органів державної влади та місцевого самоврядування. Щодо юридичних та фізичних осіб, то вони мають «права та обов’язки», а не «повноваження». Виходячи з цього, пропонуємо також змінити назву розділу на «Суб’єкти сфери національної інфраструктури геопросторових даних».

У статті 12 «Рада з національної інфраструктури геопросторових даних та її повноваження» проекту визначено правовий статус, склад, обов’язки та права Ради з національної інфраструктури геопросторових даних, яка «є колегіальним дорадчим органом при Кабінеті Міністрів України». Втім, на думку ГНЕУ, вказані положення не узгоджуються з частиною 3 статті 48 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», відповідно до якої «завдання, склад та організація роботи консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів визначаються Кабінетом Міністрів України».

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.