Пропуск процесуального строку: позиція Верховного Суду

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду розглянув касаційну скаргу особи, подану представником - адвокатом, на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 22 лютого 2017 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року в справі № 242/2539/16-ц за позовом цієї особи до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Південкомбанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмет-трейд», товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Спільні інвестиційні проекти» про визнання недійсним договору поруки.

Обставини

У травні 2020 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга особи, подана  адвокатом, на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 22 лютого 2017 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року, здана до поштового відділення зв`язку 10 квітня 2020 року, про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого частиною першою статті 390 ЦПК України.

У клопотанні, доданому до касаційної скарги, заявник просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень, посилаючись на те, що копію постанови апеляційного суду отримав 11 березня 2020 року, проте на підтвердження вказаного не надає докази, які підтверджують причини пропуску строку на касаційне оскарження (наприклад конверт поштової кореспонденції).

Отже, зазначена заявником причина пропуску процесуального строку не може бути визнана поважною.

Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Таким чином заявнику необхідно надати до суду касаційної інстанції відповідні докази, які підтверджують причини пропуску строку на касаційне оскарження.

Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України встановлено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми (1378 х 0,4 х 200% = 1102,4).

Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 102 грн 40 коп. або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки всупереч пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено підставу (підстави), передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Таким чином, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити підставу (підстави), передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи наведене, суд прийшов д висновку: касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявникові строк для усунення її недоліків, але не пізніше 10 днів після завершення карантину.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.