ГНЕУ та народні обранці розкритикували законопроект про професійні стандарти

Як вже писала «Судово-юридична газета»  Верховна Рада направила на доопрацювання законопроект № 2481 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо кваліфікації, як фактору адаптації та мобільності українця».

У законопроекті пропонується внести зміни до Кодексу законів про працю України  і Закону України «Про оплату праці» (далі – Закон), якими, зокрема, визначити зміст термінів «вид занять (професія)», «професійна кваліфікація (повна професійна кваліфікація, часткова професійна кваліфікація)».

Зокрема встановлюється, що вид занять (професія) – діяльність особи, яка вимагає певного рівня освіти чи підготовки та може складатись з кваліфікацій.

Професійна кваліфікація (повна професійна кваліфікація) – визнана суб’єктом, уповноваженим на оцінювання і визнання результатів навчання осіб, та засвідчена відповідним документом стандартизована сукупність здобутих особою компетентностей та/або результатів навчання, що дозволяють виконувати трудові функції.

Часткова професійна кваліфікація – кваліфікація, яка свідчить про здобуття особою частини компетентностей та/або результатів навчання, які визначені відповідним освітнім та/або професійним стандартом.

Також в законопроекті зазначається,  що наявність у особи повної професійної кваліфікації дозволяє їй виконувати повний набір трудових функцій в межах виду занять (професії). Та наявність у особи часткової професійної кваліфікації надає їй право виконувати трудові функції лише визначеної частини кваліфікації.

Класифікатор професій складається з видів занять (професій), які формуються з професійних кваліфікацій. Розроблення, введення та внесення змін до Класифікатора професій регулюється окремим Положенням, що затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.

Проте законопроект вже розкритикували народні депутати та Головне науково-експертне управління. Різко розкритикував цей законопроект народний депутат Олексій Гончаренко та запропонував підвищити кваліфікацію авторському колективу законопроекту. 

«Закон про підвищення кваліфікації, да? І мені здається, що треба підвищити кваліфікацію авторського колективу. Ви читали назву цього закону, шановні друзі? Значить, мова йде щодо кваліфікації як фактору адаптації та мобільності українця. Не громадянина України, а українця. А що робити вірмену, грузину, єврею? Їм не потрібна кваліфікація?

В нас є конституція України, всі національності є рівні абсолютно. Напишіть «громадянин України», а не «українець», — зазначив Олексій Гоначаренко

 З приводу назви законопроекту висловило свою думку Головне наукове-експертне управляння:

«Насамперед слід звернути увагу, що назва проекту не відповідає його змісту, оскільки із нього залишається незрозумілим, як саме питання професійної кваліфікації пов’язані з адаптацією та мобільністю українця. Крім цього, є незрозумілим чому кваліфікація розглядається як фактор адаптації та мобільності лише українців і не розглядається як такий фактор для громадян України інших національностей, що до того ж виглядає сумнівним з точки зору дотримання вимог ч. 2 ст. 24 Конституції України, згідно з якою не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками етнічного походження», — зазначило ГНЕУ.

Втім, ГНЕУ загалом підтримує ідею вдосконалення системи професійних стандартів, яка здатна забезпечити належний рівень підготовки спеціалістів та підвищити їх конкурентоспроможність на ринку праці, вважає за доцільне висловити щодо змісту проекту такі зауваження та пропозиції:

Сучасний ринок праці постійно висуває нові кваліфікаційні вимоги до працівників, а тому завданням держави у цій сфері стає створення  сприятливих умов для кожного громадянина щодо працевлаштування відповідно до своїх професійних здібностей та їх корелювання з кваліфікаційними вимогами роботодавця.  При цьому базою для розроблення професійних стандартів мають стати ключові професійні компетенції, зміст яких визначається за участі роботодавців, висококваліфікованих фахівців-практиків, педагогічних та наукових працівників, оскільки без таких професійних стандартів не може бути ефективних освітніх стандартів і, як наслідок, кваліфікованих працівників.

Погоджуючись з необхідністю розвитку системи професійних стандартів, яка визначає вимоги до професійних якостей працівника, Головне управління водночас не підтримує покладення обов’язку щодо її розвитку переважно на організації роботодавців. Адже ринок праці є невід’ємною складовою загальноекономічного ринкового механізму, що характеризується як одне з найбільш складних соціально-економічних явищ суспільства. Отже, затвердження професійних стандартів, на нашу думку, є завданням держави, оскільки відтворення робочої сили є відтворенням трудових ресурсів і продуктивних сил суспільства в цілому. Розроблятися ж проекти професійних стандартів можуть як центральними органами виконавчої влади, так і роботодавцями та їх організаціями чи об’єднаннями, галузевими (міжгалузевими) радами, науковими установами, іншими заінтересованими суб’єктами тощо.

Виходячи з цього, вважаємо, що повноваження щодо затвердження  професійних стандартів доцільніше закріпити за державою в особі центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення (сьогодні - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України).

Нагадаємо, що саме такий підхід було застосовано у порядку розроблення та затвердження професійних стандартів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2017 № 373, за яким обов’язок затвердження професійних стандартів та ведення Реєстру професійних стандартів покладалося на Мінсоцполітики.

Також  у ГНЕУ зазначили, що у міжнародній практиці розмежовують терміни «професійний стандарт» та «професійно-трудовий стандарт». Наприклад, у Глосарії основних термінів із навчання та підготовки кадрів для роботи зазначається, що професійні стандарти (vocational standards/professional standards) – це показники компетентності в певних професіях і видах занять.  Вони можуть установлюватися державою (через законодавство та нормативне регулювання) або професійним органом. Установлені законом професійні стандарти часто мають силу «ліценцій на введення практики» та визначають, чи може та чи інша особа займатися конкретним видом діяльності. Професійно-трудові ж стандарти (occupational standards) – це показники, що визначають, наскільки особа відповідає вимогам щодо продуктивності для роботи за певним видом занять у певній країні (Міжнародний навчальний центр МОП, Турин, Італія, 2006).

Окрім цього, ГНЕУ наголошує, що у визначенні поняття «вид занять (професія)» у новій ст. 4¹ КЗпП не визначений характер діяльності (трудова, навчальні, інша), яка складає  зміст цього терміну, що ускладнює його розуміння.

Згідно з ч. 5 вказаної статті «певні види занять (професій) не потребують наявності у особи повних або часткових професійних кваліфікацій». Вважаємо, що у запропонованому вигляді вказаний припис не відповідає принципу юридичної визначеності, що може призвести до довільного трактування відповідного положення у правозастосовній діяльності.

На нашу думку, включення до КЗпП таких понять, як «вид занять (професія)», «професійна кваліфікація («повна професійна кваліфікація», «часткова професійна кваліфікація»), «трудова функція»  має бути відображено у інших положеннях КЗпП, у першу чергу при визначенні умов трудового договору у його ст. 21.

Також у ГНЕУ вважають, що зміст ч. ч. 7 – 10 (в яких розглядаються питання професійних стандартів та кваліфікаційних характеристик) нової редакції ст. 96 КЗпП не має відношення до питань оплати праці, які згідно з її назвою є предметом цієї статті. У зв’язку з цим вказані положення доцільно перенести до нової ст. 4 КЗпП України. Зазначимо, що такий підхід дозволить не дублювати їх у ст. 6 Закону України «Про оплату праці, як це пропонується у проекті.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, чому ВР направила на доопрацювання законопроект про професійні стандарти

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.