Чому корупціонери продовжують працювати на державній службі, розповіли в НАЗК

Влітку 2020 року «Українська правда» публікувала статтю керівника департаменту запобігання та виявлення корупції НАЗК Сергія Деркача, який розповів, чому трапляються випадки, коли особа, яка вчинила корупційні дії і навіть була визнана судом винною, продовжує працювати на державній службі.

В НАЗК вважають, що причин «незвільнення» корупціонерів є декілька:

- відсутність нульової толерантності до корупціонерів або свідоме неприйняття рішення відповідальними особами в органах влади;

- для багатьох працівників не є проблемою працювати з недоброчесним колегою;

- органи управління не знають про вимоги законодавства або невірно їх трактують;

- короткий термін притягнення до дисциплінарної та адміністративної відповідальності.

Згідно з КУпАП цей термін становить лише шість місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. 

Занадто короткі строки встановлені і для накладення дисциплінарних стягнень: лише рік з моменту вчинення та/або пів року з моменту виявлення порушення.

Міжнародні рекомендації, надані Україні, пропонують встановити адекватні граничні терміни, достатні для застосування дисциплінарних стягнень за серйозні правопорушення, – не менше трьох років з дня вчинення правопорушення.

Сьогодні в українському законодавстві існує декілька спеціальних норм, які зобов'язують органи усувати ризик перебування на відповідальних посадах службовців, які вже визнані такими, що вчинили корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.

Так, залежно від судового рішення, згідно з яким державного службовця визнано винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією, він має бути звільнений з державної служби або притягнутий до дисциплінарної відповідальності з різними санкціями.

Зокрема, на виконання пунктів 3, 4 частини 1, частини 2 статті 84 Закону України «Про державну службу» державний службовець підлягає звільненню з державної служби у разі набрання законної сили:

1) рішенням суду щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за пов'язане з корупцією правопорушення, яким на нього накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

2) обвинувальним вироком суду за вчинення ним корупційного злочину та/або встановлення заборони займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави.

Якщо ж особа, яка вчинила таке правопорушення, однак до неї судом не застосовано покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов'язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (або такою, що прирівнюється до цієї діяльності), вона підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності на підставі частини 2 статті 65 Закону України «Про запобігання корупції».

Що повинен у таких випадках робити державний орган.

Перший сценарій. 

У випадку набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної чи кримінальної відповідальності, які є підставою для припинення державної служби, суб'єкт призначення звільняє державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту на виконання частини 2 статті 84 Закону України «Про державну службу».

Другий сценарій.

 Якщо ж орган публічної влади отримав одне з таких рішень суду:

- ухвалу про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення у зв'язку із закінченням строків давності;

- постанову у справі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, згідно з якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності без накладення стягнення у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

- постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення (з різних підстав) з одночасним визнанням державного службовця таким, що вчинив правопорушення, пов'язане з корупцією, 

то це є підставою для порушення дисциплінарного провадження щодо державного службовця.

За результатами дисциплінарного провадження з урахуванням різних оцінних факторів на державного службовця накладається один із видів дисциплінарних стягнень, визначених у статті 66 Закону України «Про державну службу» (звільнення, зауваження, догана).

Якщо державний орган не застосував дисциплінарну відповідальність на підставі частини 2 статті 65 Закону України «Про запобігання корупції», НАЗК ініціює питання щодо виконання цієї норми та відповідальності особи, яка була зобов'язана розпочати дисциплінарне провадження.

Спочатку НАЗК вносить припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності (згідно з частиною 2 статті 12 Закону України «Про запобігання корупції»). 

Якщо такий припис буде не виконаний, НАЗК ініціює адміністративну відповідальність винної особи за статтею 188-46 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Раніше Мін’юст розробив законопроєкт, який обурив Асоціацію приватних виконавців України.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.