У Кабміні хочуть запровадити обов’язкові курси для водіїв автобусів і вантажівок

Позиція міністерства

У пояснювальній записці до проекту постанови про затвердження «Порядку підтвердження професійної компетентності водіїв транспортних засобів для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів», Мініфраструктури зазначає, що запровадження спеціальної перевірки компетенцій водіїв обґрунтована тим, що «85 % дорожньо-транспортних пригод за участю комерційного транспорту виникає через помилки або порушення законодавства водіїв, які вони допускають через необізнаність та/або відсутність необхідних навичок». При цьому міністерство посилається на «офіційні дані», без зазначення джерела такої інформації.

Відповідно до прогнозу впливу реалізації цього наказу, Міністерство інфраструктури розглядає три зацікавлені сторони у процесі отримання додаткових свідоцтв водіями: суб’єкти господарювання (перевізники), пасажири та вантажовідправники/вантажоотримувачі. На думку міністерства, у довгостроковій перспективі сертифікація водіїв матиме позитивний вплив на інтереси всіх трьох груп. У короткостроковій перспективі – лише інтереси перевізників, які будуть вимушені витрачати додаткові кошти на навчання водіїв, зазнають негативного впливу.

Процес отримання свідоцтва

Для проведення процесу сертифікації водіїв, що у подальшому будуть залучені до перевезення пасажирів та вантажів, будуть утворені спеціалізовані Навчальні центри, які будуть проводити навчання та тестування знань водіїв.

Так, передбачено наступні програми для таких груп водіїв:

• Для водіїв з правами категорії C, D, CE та DE – початкова (280 годин навчання);
• Для водіїв з правами категорії C1, D1, C1E та D1E, водіїв з правами категорії C та/або CE, які мають стаж водіння більше 3 років, а також водіїв з правами категорії D та/або DE, які планують працювати на міських чи приміських автобусних маршрутах – початково-скорочена (140 годин навчання);
• Для водіїв, які вже проходити початкові чи початково-скорочені курси – скорочена (35 годин). Скорочена програма застосовується для водіїв, що продовжують дію свого свідоцтва.

Загалом документ регулює вимоги до проведення навчання (співвідношення кількості теорії і практики, а також очного та дистанційного навчання) та тестування після його проходження. Для допуску до тестування учень зобов’язаний бути присутнім не менш, ніж на 65% занять від програми. Для успішного складання тесту і отримання свідоцтва професійної компетентності необхідно правильно відповісти щонайменше на 60% питань, при цьому кількість правильних відповідей у кожному розділі повинна бути не менше, ніж 50%.

Неоднозначність ініціативи

Станом на сьогодні, важко оцінити, як буде працювати ця система. Адже загалом ідея періодичної перевірки знань та навичок водія не лише про водіння його транспортного засобу загалом, але й у більш вузькому контексті перевезення саме пасажирів чи вантажів – ідея хороша, яка дійсно може дозволити хоча б частково зменшити кількість ДТП. Втім, вже зараз можна виділити окремі ризики пропонованого порядку проведення сертифікації.

1. Встановлення перевізником вимоги мати свідоцтво при працевлаштуванні.

Як вірно оцінило Міністерство інфраструктури, запровадження системи додаткового навчання для водіїв – це потенційні витрати для працедавців. Очевидно, що перевізники будуть намагатися їх уникати. Найпростіший шлях – брати на роботу водіїв, які вже пройшли цю сертифікацію. Зважаючи на те, що система боротьби із дискримінацією під час працевлаштування в Україні працює приблизно ніяк, не варто сподіватися, що всі перевізники будуть готові платити за навчання своїх співробітників ще до того, як вони почнуть на них працювати. Отже, доволі дивно, що міністерство не розглянуло водіїв, як зацікавлену групу та не оцінило, які наслідки для них матиме ухвалення рішення про запровадження обов’язкового навчання.

2. Корупційні ризики

І хоча у пояснювальній записці до проекту наказу зазначено, що його положення не містять ризиків, пов’язаних із корупцію, вони таки можуть бути.

По-перше, таке навчання — це додатковий час, який не всі мають.

Базовий курс для водія-початківця — це 280 годин навчань. Положенням передбачено, що на день може бути не більше 8 годин занять. Це 35 повних днів навчання по 8 годин. Враховуючи, що у місяці приблизно 20 робочих днів, то це виходить приблизно 2 місяці щоденних занять. При тому, що порядком не визначено, скільки навчальних днів у тижні має бути, отже теоретично заняття можуть бути не щодня. І оптимальної ситуації тут немає. Якщо проводити заняття по 8 годин на день, доведеться жертвувати роботою і два місяць не працювати (при цьому оплачуючи саме навчання) або сном. Якщо занять на день буде менше, щоб встигати і працювати, і навчатися, час навчання подовжується. Хто не захотів би уникнути додаткових складнощів?

По-друге, відсутність гнучкості програми.

Звісно, навчання повинно містити обов’язкові для присутності блоки, які неможливо вивчити самостійно. Проте, програма передбачає обов’язкову присутність на 65% занять для допуску до іспиту. Пропустити заняття можна лише у разі отримання додаткового свідоцтва за іншою категорією і лише ті, які повторюються. Тобто людина, яка, до прикладу, пройшла 80% навчального процесу, а тоді була вимушена надовго поїхати, пізніше не має права одразу скласти іспит, а повинна починати навчання заново. У сухому залишку вибір — заплатити вдруге і пройти навчання або просто «заплатити» і не проходити це все вдруге.

Отже, ключове питання до того, чи матимуть місце ці ризики — як підбиратимуть навчальний та екзаменаційний склад цих Навчальних центрів, а також те, наскільки прозоро будуть проводити контроль їх роботи.

 Як раніше повідомляла «Судово-юридична газета», Міністерство інфраструктури підготувало проєкт змін до законодавства, що регулює сферу перевезень у таксі.

Також ми повідомляли, що чиновника Мінінфраструктури викрито на отриманні хабара в сумі ‎$9000.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.