Вади законопроекту про суд присяжних: що заховав Мін’юст в зміни до КПК

Урядовим законопроектом «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення участі громадян України у здійсненні правосуддя» № 4190 від 05.10.2020 передбачено внесення змін в законодавство, які покликані запровадити в Україні класичний суд присяжних.

Документ розробляло Міністерство юстиції, його розглянуть щонайменше два комітети Верховної Ради: з питань правової політики та з питань правоохоронної діяльності.

Іншим законопроектом «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо удосконалення порядку залучення громадян України до участі у здійсненні правосуддя та формування списку присяжних» № 4191 від 05.10.2020 пропонується внести зміни до статей 63 та 64 Закону, якими виключити положення щодо надання попередньої згоди особи на включення її до списку присяжних. Разом з тим формування списку присяжних буде покладено на територіальне управління ДСА.

Але просте виключення згадки про попередню згоду ще не наділяє особу відповідним обов’язком, про що Міністерство забуло. Законопроекти складені таким чином, що діяльність присяжних — нібито і не право, і не обов’язок. Тож, буде цікаво спостерігати, як ДСА буде формувати вищезазначені списки.

Уряд, як і раніше, не ризикнув вирішити, що робити, коли двом присяжним заявили відвід, ще одного усунули, а один просто не з’явився в засідання. Тобто можливість виникнення становища, коли суд присяжних неможливо сформувати, Кабміном навіть не розглядалася. Не містить законопроект і вирішення проблеми з історією, якщо суд присяжних виявиться неналежним (за аналогією з неналежним судом).

Ґрунтовне дослідження змісту законопроекту № 4190 викликає купу запитань до нього.

Зміни до КК та КУпАП

Законопроектом передбачається, що за злісне ухилення особи, включеної до списку присяжних, присяжного від явки в суд покарають адміністративним штрафом від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Закон не пояснює що таке «злісне ухилення», проте в Міністерстві зазначають, що йдеться про неявку без поважних причин на виклик суду.

З урахуванням скорочених строків притягнення до адміністративної відповідальності та відсутності обов’язку бути присяжним, є великі сумніви, що хоч когось оштрафують.

Загадково виглядають і зміни до частини першої статті 384 КК

«Стаття 384. Введення в оману суду або іншого уповноваженого органу

1. Завідомо неправдиве показання свідка, потерпілого, надання особою, включеною до списку присяжних, присяжним завідомо недостовірних відомостей, завідомо неправдивий висновок експерта, спеціаліста, складені для надання або надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України, подання завідомо недостовірних або підроблених доказів, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, - караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.»

Тобто суб’єктом злочину є особа, яка включена до списку присяжних, яка надала незрозуміло які завідомо недостовірні відомості, незрозуміло де, незрозуміло щодо кого, незрозуміло стосовно чого. За ненадання відомостей відповідальність взагалі не встановлена.

То яким чином сформульована вищезазначена норма неминуче призведе до зловживань внаслідок дуже вільного її тлумачення?

 Зміни до КПК

Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі, буде здійснюватися судом присяжних у складі одного судді та семи присяжних, а за клопотанням обвинуваченого - колегіально судом у складі трьох суддів, крім випадків, передбачених частиною дванадцятою статті 31 КПК.

Частина дванадцята статті 31 КПК регулює здійснення кримінального провадження у Вищому антикорупційному суді. Тобто для ВАКС суд присяжних завідомо не передбачається.

Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених буде розглядатися судом присяжних стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд.

Крім того, на прокурора покладуть обов’язок забезпечувати явку потерпілого, свідків обвинувачення на судові засідання. На сторону захисту ніяких обов’язків не покладають.

Питання про належність та/або допустимість наданих сторонами доказів суд буде вирішувати без участі присяжних, останніх будуть видаляти із зали судового засідання.

Проте суд зобов’язаний буде вказати присяжним, що вони не можуть приймати неналежні та недопустимі докази до уваги.

Усі питання, пов’язані з судовим розглядом, будуть вирішуватися виключно головуючим. Сьогодні вони вирішуються суддею спільно з присяжними.

Передбачається також право обвинуваченого відмовитися від суду присяжних.

У такому випадку обвинувачений має право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом.

Неважко спрогнозувати, що за наявності такої альтернативи виникнуть випадки тиску на обвинуваченого з метою відмовитися від розгляду провадження судом присяжних.

Після призначення судового розгляду судом присяжних головуючий дає секретарю судового засідання розпорядження про виклик осіб, включених до списку присяжних, у кількості не менше тридцяти, які визначаються автоматизованою системою документообігу суду.

Сторони кримінального провадження мають право протягом п’яти днів з моменту призначення дати судового розгляду на підготовку запитань до осіб, включених до списку присяжних. Така підготовка запитань здійснюється у формі анкети (це пояснюється необхідністю визначення об’єктивності та неупередженості присяжних). Протягом трьох днів з дати отримання письмового виклику присяжний повинен повернути суду заповнену анкету.

Письмовий виклик разом із анкетою має бути вручений особі, включеній до списку присяжних, під розписку не пізніше ніж за десять днів до початку судового засідання.

У виклику зазначаються день, час і місце проведення судового засідання, права та обов’язки особи, включеної до списку присяжних, присяжного, перелік вимог до присяжних, а також підстави для звільнення їх від виконання обов’язків, відповідальність за неявку до суду, а також обов’язок особи, включеної до списку присяжних (чи іншої особи, яка одержала виклик для передачі його присяжному).

На наступний день після отримання анкет від осіб, включених до списку присяжних, суд надсилає їх копії стороні захисту та стороні обвинувачення.

На цьому місці КПК доповнюється нормою, яку варто було б помістити в КЗпП, проте автори законопроекту чомусь забули це зробити, а саме:

на підставі письмового виклику роботодавець зобов’язаний звільнити присяжного від роботи на час виконання ним обов’язків зі здійснення правосуддя.

Зрозуміло, що не всі роботодавці вивчають КПК, тому наявність такої норми саме в ньому викликає непорозуміння та конфлікти.

Право присяжного задавати питання учасникам провадження анулюється. Проте його обов’язки розширюються.

Присяжний зобов'язаний:

1) вчасно з’явитися для участі у судовому розгляді. У випадку неможливості явки письмово повідомити суд про обставини, які перешкоджають взяти участь у судовому розгляді, із наведенням відповідних відомостей. У разі відсутності можливості подати відповідні відомості та неможливості взяти участь у судовому розгляді, присяжний зобов’язаний з’явитися до суду особисто для надання пояснень головуючому;

2) правдиво відповідати на запитання головуючого, сторін кримінального провадження щодо можливих перешкод для його участі в судовому розгляді, його стосунків з особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, що підлягає розгляду, та поінформованості про його обставини, а також на вимогу головуючого подати необхідну інформацію про себе.

Надання присяжним завідомо недостовірних відомостей на запитання головуючого, сторін кримінального провадження, щодо обставини, що унеможливлюють його участь у здійсненні правосуддя, у разі їх наявності, має наслідком притягнення до відповідальності, встановленої законом (тут треба згадати зміни до статті 384 КК, про що говорилося вище);

3) не відлучатися із залу судового засідання під час судового розгляду;

4) не користуватися мобільними терміналами системи зв’язку під час судового розгляду;

( а іншими гаджетами можна?)

5) не спілкуватися з особами, що не входять до складу суду присяжних, стосовно суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього;

6) не збирати відомості, що стосуються кримінального провадження, поза судовим засіданням;

7) не розголошувати відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і стали відомі присяжному у зв’язку з виконанням його обов’язків.

А згодом Кодекс нам ще раз повторює, що «надання особою, включеною до списку присяжних, завідомо недостовірних відомостей про себе на запитання головуючого, сторін кримінального провадження, щодо обставини, передбачених цим Кодексом або законом, що унеможливлюють її участь у здійсненні правосуддя, у разі їх наявності, має наслідком притягнення до відповідальності, встановленої законом». Мабуть для тих, хто не зрозумів з першого разу.

Після приведення до присяги присяжні виходять до нарадчої кімнати, де більшістю голосів обирають зі свого складу голову (Як буде виконуватися ця норма важко уявити, адже у більшості судів нарадчих кімнат просто не існує. Судам недостатньо навіть залів судових засідань, не кажучи вже про нарадчі кімнати та приміщення для присяжних).

Голова присяжних користується рівними з іншими присяжними правами у вирішенні всіх питань, що виникають під час судового розгляду й ухвалення вердикту.

Голова присяжних веде наради присяжних, за дорученням присяжних звертається до головуючого з питаннями, з урахуванням результатів голосування проголошує вердикт в судовому засіданні.

Присяжні повинні вирішити питання щодо винуватості чи невинуватості обвинуваченого у вчиненні кожного злочину.

Вердикт про винуватість обвинуваченого вважається ухваленим, якщо за нього проголосували п’ять із семи присяжних. Голова присяжних голосує останнім.

Ніхто зі складу суду присяжних не має права утримуватися від голосування.

Згадки про окрему думку присяжного із КПК виключать.

На вимогу присяжних до нарадчої кімнати надаються будь-які речі, досліджені в судовому засіданні під час судового розгляду.

Перед виходом присяжних до нарадчої кімнати для ухвалення вердикту головуючий звертається до присяжних із напутнім словом, у якому:

• нагадує суть обвинувачення;
• повідомляє зміст закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за вчинення злочину, у якому обвинувачується особа;
• роз’яснює основні правила оцінки доказів, зміст презумпції невинуватості, положення про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого;
• роз’яснює зміст стандарту переконання «поза розумним сумнівом»;
• роз’яснює присяжним, що їхні висновки мають ґрунтуватися лише на тих доказах, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду;
• нагадує свої настанови щодо недопустимості певних доказів і відомостей;
• порядок їхньої наради, підготовки відповідей на поставлені питання, голосування й ухвалення вердикту.

Головуючий звертає увагу присяжних на те, що відмова обвинуваченого давати показання або його мовчання не може тлумачитися проти нього.

Головуючий завершує своє напутнє слово нагадуванням присяжним змісту наданої ними присяги.

Після напутнього слова головуючого присяжні видаляються в нарадчу кімнату для ухвалення вердикту.

Вердиктом є проголошення головою присяжних рішення присяжних, сформованого на підставі опитувального листа, в якому присяжні мають надати відповідь щодо винуватості чи невинуватості обвинуваченого.

Відповіді на питання про винуватість чи невинуватість обвинуваченого вносяться головою присяжних в опитувальний лист, який підписується усіма присяжними.

Після складення і підписання опитувального листа присяжні повертаються до зали судового засідання і голова присяжних передає головуючому судді опитувальний лист із внесеними в нього відповідями.

Якщо присяжні ухвалили вердикт про невинуватість обвинуваченого, який тримається під вартою, за ухвалою головуючого його негайно звільняють з-під варти.

Після проголошення вердикту про невинуватість обвинуваченого присяжних головуючий повідомляє присяжних про закінчення їхньої участі в судовому розгляді. Чому вона припиняється тільки у випадку проголошення вердикту про невинуватість – незрозуміло.

Із згаданої норми випливає, що після проголошення вердикту про винуватість участь присяжних у процесі не припиняється. Але що і як вони повинні робити у справі надалі – невідомо.

Наслідки вердикту обговорюються без участі присяжних.

Після проголошення вердикту присяжних головуючий:

1) ухвалює виправдувальний вирок – якщо присяжні визнали обвинуваченого невинуватим у вчиненні злочину;

2) ухвалює обвинувальний вирок із визначенням виду та міри покарання – якщо присяжні визнали обвинуваченого винуватим у вчиненні хоча б одного із злочину.

Що дійсно відсутнє в законопроекті, так це безперервність розгляду судом кримінального провадження, на чому первісно наполягали в Парламенті.

Апеляційний розгляд скарги на вирок суду присяжних

Не менш цікавим виглядають пропозиції змін до статті 407 КПК, а саме – до апеляційного розгляду справи.

За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду присяжних суд апеляційної інстанції буде мати право:

1) залишити вирок суду без змін;

2) скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;

3) скасувати вирок суду і призначити новий розгляд у суді присяжних.

Підставою для скасування або зміни вироку суду присяжних при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є:

1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;

2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Наслідки вищенаведених змін можуть перекреслити мету запровадження суду присяжних.

Вважається, що вердикт обвинуваченому виносить народ, а не суд. Суд опікується суто юридичними питаннями : кваліфікацією, призначенням покарання та іншим. Проте Уряд пропонує надати право апеляційному суду скасовувати вирок суду та призначати новий розгляд у суді присяжних.

Із тексту законопроекту випливає, що якщо вердикт присяжних є обов’язковим для головуючого в першій інстанції, то він зовсім не є таким для апеляційного суду.

Тобто, вердикт присяжних може бути скасований колегією суддів апеляційного суду. Навіщо апеляційному суду скасовувати вирок, якщо присяжні винесли свій вердикт ? Чи не важко буде переглядати рішення, коли вже є рішення народу ?

З іншого боку, це дуже небезпечне положення, оскільки таке повноваження може призвести до повального скасування, в першу чергу, виправдувальних вироків, з якими не погодиться апеляційна інстанція.

За словами Голови Касаційного кримінального суду Станіслава Кравченка сьогодні виправдувальні вироки у кримінальних справах складають 0,5% від загальної кількості. Враховуючи, що частина з них була скасована Верховним Судом, то реальний відсоток тих виправдувальних вироків, що залишилися в силі, буде приблизно 0,3%.

До речі, запропонувати такі повноваження касаційному суду в Міністерстві не додумалися.

Навіщо це Мін’юсту незрозуміло, можливо планують просто потриваліше потримати «клієнтів» у платних камерах.

Не вносять законопроекти ясності і в питання безпеки присяжних та у гарантії здійснення ними своєї діяльності. Між тим ідея із судом присяжних не буде працювати без санкцій і покарань за вплив на присяжних.

«Судово-юридична газета» вимушена нагадати, що раніше ЄСПЛ зазначав, що апеляція не може нав’язувати суду першої інстанції постановлення обвинувального вироку.

Раніше на сайті Верховної Ради оприлюднювали текст законопроекту про суд присяжних № 3843 від 14.07.2020 та супровідних законопроектів «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 3844 та до інших законодавчих актів, зокрема до Кримінального процесуального кодексу № 3845. 

Також відомо, що уряд розглянув і підтримав законопроекти Міністерства юстиції щодо суду присяжних.

Мін'юст пропонує розширити повноваження ДСА у процесі відбору присяжних.

А ще Кабмін підтримав законопроекти щодо запровадження в Україні класичного суду присяжних.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.