Замість розвитку села, розвиток агросектору — Концепція сільського розвитку від Мінекономіки

За даними Світового банку, з моменту відновлення незалежності населення України поступово скорочується. Втім, якщо мешканців міст в Україні стає все менше лише через старіння населення та еміграцію, то населення сільської місцевості скорочується ще й через те, що люди поступово переїжджають до міст.

Віцепрезидентка Асоціації політичних психологів України Ірина Губеладзе зазначає, що дослідження, яке Асоціація проводила серед сільської молоді, виявило, що для молоді з села переїзд у місто – це нові можливості, яких село не надає: освіта, робота, відпочинок та багато іншого. Так, для тих, хто залишається жити у селі, переважно недоступними є вища освіта, різноманітні професії, які у сільській місцевості просто незатребувані, а часом навіть і нормальне дозвілля та культурний розвиток.

Разом з тим, зважаючи на те, що в Україні сільське населення складає 31 % наявного населення, а сільськогосподарські угіддя – 70 % земельного фонду країни, для України сталість розвитку сільських територій визначає забезпечення сталості соціально-економічного розвитку країни в цілому. До такого висновку прийшло Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства у своєму проекті Концепції сільського розвитку до 2030 року.

У пояснювальній записці до документу вони визначили ряд існуючих проблем сільського населення, які потребують вирішення у найближче десятиліття для поліпшення становища українського села. Ключовими серед них є:

• Нерівні соціальні, економічні та інші можливості між селянами і містянами;
• Недостатня кількість програм, які могли б покращити стан села, і недостатнє фінансування існуючих;
• Відсутність різних професійних можливостей, застарілі технології роботи та обмеженість заробітку у наявних професіях.

«Сучасний розвиток сільської економіки вимагає удосконалення політики розвитку сільських територій, цілі якої мають бути акцентовані на підвищенні конкурентоспроможності об'єднаних територіальних громад, їх інвестиційної привабливості, поліпшенні природного середовища, покращенні якості життя сільського населення та сприянні диверсифікації економічної діяльності» – відзначають у міністерстві.

Крім того, у Мінекономіки наголошують, що Концепція має на увазі і врівноваженість трьох складових сталого сільського розвитку: економічної – розвиток підприємництва та збільшення обсягів виробництва, соціальної – підвищення якості життя в селі, екологічної – раціональне використання природних ресурсів.

Для покращення становища села автори Концепції визначають 4 стратегічні напрями діяльності, у рамках яких також є операційні цілі. Крім вищезгаданих трьох складових сталого розвитку, ще одним стратегічним напрямком є інституційне та фінансово-матеріальне забезпечення реалізації інших напрямків. У рамках стратегічних напрямків передбачаються такі операційні задачі:

• диверсифікація сільської економіки;
• розвиток підприємництва та малих форм господарювання на селі;
• розвиток агротуризму та рекреаційної сфери на селі;
• розвиток сільськогосподарської обслуговуючої кооперації;
• формування оптимальної сільської поселенської мережі та покращення відтворення людності на селі;
• забезпечення зайнятості та підвищення рівня життя сільського населення;
• раціональне використання природно-ресурсного потенціалу сільських територій;
• техногенна та екологічна безпека сільських територій;
• удосконалення управління сталим розвитком сільських територій;
• фінансово-кредитне забезпечення сталого розвитку села і сільських територій;
• матеріально-технічне забезпечення розвитку виробництва сільськогосподарської продукції;
• інвестиційне забезпечення сталого розвитку сільських територій;
• інноваційне забезпечення;
• розвиток сільськогосподарської інформаційно-консультаційної діяльності.

Розгляньмо ключові критерії виконання поставлених задач, індикатори розвитку сфери та очікувані результати. Так, важливими показниками, якихо автори планують досягнути, є стабілізація рівня зайнятості у сільській місцевості на рівні 70%, з яких не більше 10% мають становити неформально зайняті. Разом з тим, у 2030 році урядовці очікують не лише збільшення доходів селян принаймні на рівні інфляцій, а збільшення ефективності використання коштів на розвиток сільських територій на 12-15%.

Говорячи ж про диверсифікацію сільської економіки, у оптимальному варіанті вона повинна не лише створити нові робочі місця у відмінних від «традиційних» для села галузях – сільське господарство, продуктові магазини та інші базові заклади і установи –, але і створити можливості для розвитку та розваг. Адже, виходячи з висновків дослідження причин виїзду молоді з села, про яке ми згадували на початку, однією з причин цього процесу є саме відсутність можливостей професійної реалізації поза сільськогосподарським сектором. А також мала кількість чи відсутність підприємств і установ інших сфер обмежує молодь у напрямках розвитку і виборі дозвілля.

Проте автори Концепції розглядають диверсифікацію лише у контексті розвитку аграрного сегменту, акцентуючи увагу на нових видах продукції, стимулювання до створення підприємств з переробки сировини та нових господарств. Навіть туристичний розвиток має ухил саме на «агротуризмом». Приблизно така сама ситуація і з планами розвивати мале підприємництво – більшість показників, на які будуть звертати увагу при оцінці досягнення сталості розвитку, стосуються саме аграрної діяльності.

Це може допомогти у досягненні мети збільшення зайнятості населення, але жодним чином не вирішує питання про те, що робити із молоддю, яка не бачить себе у аграрному секторі. Більше того, без відповіді залишається і проблема культурного розвитку сільського населення. І якраз стимулювання чи державна підтримка створення та діяльності відповідного бізнесу (наприклад, організацій неформальної освіти, які могли б діяти у селах у виїзному форматі) могло б принаймні частково її вирішити.

Варто відзначити, що у Концепції все ж міститься декілька винятків із загального винятково аграрного мотиву. Проте їх навряд можна віднести до ключової чи навіть просто важливої мети впроваджених заходів. Так, є згадка про «зростання рівня охоплення сільського населення послугами в сферах охорони здоров’я, освіти, культури та соціальних послуг за рахунок соціальних інновацій». Втім, це радше можна віднести до категорії «між іншим», як мінімум, через те, що жодних вимірюваних цілей у цій сфері не встановлено. Так само «між іншим» згадується і збільшення фінансування будівництва об’єктів соціальної інфраструктури. Для її ефективного функціонування і забезпечення культурно-соціальних потреб населення у документі не вистачає принаймні орієнтовних заходів для того, як зробити так, щоб новий умовний будинок культури відрізнявся від наявного не лише датою будівництва, але й кількістю та якістю послуг, які там будуть надавати.

У свою чергу, ледь не єдиним винятком у сфері сприяння розвитку підприємництва можна назвати плани запровадити пільги для підприємств, які розміщують виробництва у сільській місцевості та на яких працюють мешканці села. Саме формулювання припускає, що поширюватися ці пільги будуть не лише на аграрні підприємства. Такі пільги могли створити ситуацію, коли підприємцям було б вигідніше розміщувати виробництво у селі, а людям залишатися, повертатися чи навіть переїжджати туди. Втім, без вирішення культурного та освітнього питання мотивувати людей їхати у село буде значно важче, адже заробляти трохи більше грошей, але не мати, де їх витратити – це така собі мотивація.

У підсумку, у проекті Концепції сільського розвитку переважно йдеться про розвиток сільськогосподарського комплексу та галузей, які безпосередньо з ним пов’язані, а не про трансформацію українського села. Звісно, збільшення доходів населення потягне за собою розвиток кількості та якості послуг і товарів, які будуть доступними для мешканців сільської місцевості. Втім, для збільшення доходів необхідне збільшення обсягів виробництва – екстенсивним шляхом або шляхом запровадження інновацій. А це, у свою чергу, має на увазі збільшення кількості працівників та залучення більш фахових спеціалістів відповідно. І якраз саме культурно-соціальна складова може стати тією перепоною, яка не дасть цим людям переїхати до нового місця роботи у селі і зрушити цей процес взаємного розвитку з мертвої точки, у якій він зараз знаходиться.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла про те, як може змінитися правнича освіта відповідно до нового проекту Концепції розвитку юридичної освіти в Україні.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.