Верховний Суд роз’яснив, коли проводиться стажування водіїв

Стажування водіїв проводиться виключно у разі прийняття їх на роботу, тобто після оформлення трудових відносин, але до моменту фактичного допуску до роботи у вигляді керування колісним транспортним засобом.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 809/1060/16.

Обставини справи

Приватне підприємство звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду, позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що водій, який був прийнятий позивачем на роботу, здійснював перевезення на маршрутах, які обслуговував позивач, однак відповідачем не враховано лист стажування, відповідно до якого водій проходив стажування у період з 03.01.2015 до 03.02.2015, та цивільно-правовий договір про стажування водія пасажирських перевезень за вказаний період.

Висновок Верховного Суду

З матеріалів справи відомо, що офіційно працівник був прийнятий на роботу в приватне підприємство з 10.02.2015 року, а згідно з наданою інформацією ТДВ «І» він працював у приватному підприємстві з 03.01.2015 без укладеного трудового договору.

Між позивачем та працівником було укладено цивільно-правовий договір від 02.01.2015 про стажування пасажирських перевезень в період з 03.01.2015 до 03.02.2015. За наслідками стажування складено лист, в якому зазначено, що у вказаний період проведено чотири автобусні перевезення.

ВС зазначив, що згідно з частиною 1 статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен забезпечувати проведення стажування та інструктаж водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Пунктом 3.2 Порядку проведення інструктажів та стажування водіїв колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 05.08.2008 № 975, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 21.08.2008 за № 776/15467 (Порядок № 975), в якості одного з видів стажування передбачено стажування, що проводиться з водіями, які мають посвідчення водія на право керування будь-якими категоріями транспортних засобів А, В, С чи D, але які протягом 12 і більше місяців до прийняття на відповідну роботу не працювали водіями або приймаються на роботу водіями вперше.  Такі водії допускаються до керування КТЗ після проходження стажування з практичного керування на відповідному транспортному засобі не менше 30 годин.

Також ВС зауважив, що пунктом 3.4 Порядку № 975, для водіїв, перелічених у пунктах 3.2 та 3.3 цього Порядку, визначено, що проходження стажування є обов`язковим при прийнятті їх на роботу. Пунктом 3.12 Порядку № 975 встановлено, що після закінчення стажування чи контрольної поїздки, за поданням водія-інструктора приймається рішення про допуск водія до роботи, про що робиться відповідний запис у листі стажування.

Системний аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що стажування водіїв, визначене пунктом 3.2 Порядку № 975, проводиться виключно у разі прийняття їх на роботу, тобто після оформлення трудових відносин, але до моменту фактичного допуску до роботи у вигляді керування колісним транспортним засобом. Стажування водіїв, як передумова для подальшого укладення з ними трудового договору, Порядком № 975 не передбачена, оскільки норми даного Порядку встановлюють єдиний наслідок закінчення стажування – прийняття рішення про допуск водія до роботи. Тому стажування водіїв до укладення з ними трудового договору свідчить про недотримання особою, яка використовує їх найману працю, вимог частини 3 статті 24 КЗпП України.

ВС підкреслив, що за таких обставин при проведенні перевірки було вірно встановлено, що позивачем в порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України було допущено працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд скасував постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду  в частині задоволення позову і ухвалив у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про штраф за неоформленого працівника: яку колізію усунув Верховний Суд.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.