ВС роз’яснив, що є кінцевим моментом строку досудового розслідування

Досудове розслідування, яке має наслідком звернення до суду з обвинувальним актом або з клопотанням про застосування примусових заходів, має три ключові віхи: початок – визначається внесенням відомостей до ЄРДР; завершення – пов’язується з фактом відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи та іншим особам відповідно до положень ст. 290 КПК; закінчення – фіксується направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Тобто, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, як це передбачено у ст. 219 КПК, та не має точок дотику із завершенням досудового розслідування. До цього слід додати, що законодавчі обмеження на проведення слідчих (розшукових) дій «прив’язані» саме до закінчення, а не до завершення досудового розслідування.

На цьому наголосив Верховний Суд колегією судді Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 344/6630/17.

Обставини справи

Так, згідно з вироком чоловіка було визнано винуватим у тому, що перебуваючи на 9-му поверсі під'їзду у будинку, умисно, шляхом просунення дерев'яної швабри через металеві решітчасті двері, проник до приміщення на сходовій клітці, звідки за допомогою дерев'яної швабри таємно викрав належне потерпілій туристичне спорядження, чим завдав потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 6451 грн.

Чоловіка було засуджено за ч. 3 ст. 185 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі, касатор вказував, що в основу обвинувачення було покладено недопустимі докази, які були отримані стороною обвинувачення з порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Висновок Верховного Суду

Розглядаючи справу, судді ВС відзначили, що доводи сторони захисту про істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, яке, на думку захисника, полягає у тому, що суд ухвалив вирок на недопустимих доказах, які були отримані стороною обвинувачення з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме як такі, що були зібрані після закінчення досудового розслідування є неспроможними з огляду на таке.

Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Отже, закон пов’язує закінчення досудового розслідування з постановленням процесуального рішення – постанови про закриття кримінального провадження, або вчиненням комплексу процесуальних дій, пов’язаних із направленням до суду обвинувального акту чи відповідного клопотання. У Параграфі 1 Глави 24 КПК розкриваються відповідні форми закінчення досудового розслідування.

ВС наголосив, що за загальним правилом, слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії можуть проводитися лише в розпочатому кримінальному провадженні, відомості про яке занесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування. Будь-які слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими (ч. 3 ст. 214, ч. 8 ст. 223, ст. 219 КПК).

Окрім того, ВС зазначив, що досудове розслідування, яке має наслідком звернення до суду з обвинувальним актом або з клопотанням про застосування примусових заходів, має три ключові віхи: початок – визначається внесенням відомостей до ЄРДР; завершення – пов’язується з фактом відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи та іншим особам відповідно до положень ст. 290 КПК; закінчення – фіксується направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Тобто, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, як це передбачено у ст. 219 КПК, та не має точок дотику із завершенням досудового розслідування. До цього слід додати, що законодавчі обмеження на проведення слідчих (розшукових) дій «прив’язані» саме до закінчення, а не до завершення досудового розслідування.

Так, 27 квітня 2017 року засудженому було повідомлено про завершення досудового розслідування, вручено йому повідомлення про підозру, надано пам'ятку про процесуальні права та обов'язки підозрюваного та відповідно до протоколу ознайомлено з матеріалами досудового розслідування в повному обсязі

На думку захисника, саме після повідомлення про завершення досудового розслідування та вручення повідомлення про підозру, досудове розслідування в даному кримінальному провадженні закінчилося, а тому, всі подальші слідчі дії, є незаконними та отримані за результатами їх проведення докази – недопустимими, оскільки зібрані з порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Однак, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, після повідомлення особи про завершення досудового розслідування обвинувальний акт щодо нього не було складено та передано до суду та відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування постановою від 10 травня 2017 року було відновлено досудове розслідування, а 11 травня 2017 року вручено особі повідомлення про зміну підозри у вчиненні злочину з ч. 1 ст. 185 на ч. 3 ст. 185 КК, у межах строку досудового розслідування.

Після чого, 22 травня 2017 року йому та захиснику було надано копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, а 23 травня 2017 року обвинувальний акт було направлено до суду.

За таких обставин, проведені органами досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо засудженого слідчі дії після 27 квітня 2017 року здійснені відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а встановлені внаслідок таких слідчих дій докази є допустимими та можуть бути використані при винесенні процесуальних рішень, до такого висновку дійшов суд апеляційної інстанції, з яким погоджується і колегія суддів, предметом дослідження якого було питання використання доказів, зібраних у непередбачений законом строк та спосіб.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, як відсудити компенсацію за падіння бурульки на автомобіль.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.