Чому Президент заветував закон про Єдиний портал повідомлень викривачів корупції

Верховна Рада 04.02.2021 року прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо упорядкування окремих питань захисту викривачів» (законопроект № 3450).

Згідно з цим Законом НАЗК повинно забезпечити ведення Єдиного порталу повідомлень викривачів корупції.

Зазначений закон був направлений на підпис Президенту. Проте Володимир Зеленський його не підписав та вже 04.03.2021 повернув у Раду з пропозиціями. Тобто, скористався «правом вето».

Особливість пропозицій Президента полягає в тому, що він не висловив жодних пропозицій для удосконалення закону, обмежившись тим, що запропонував його доопрацювати з урахуванням висловлених зауважень.

Зауваження Президента полягають у такому.

1. Мета та цілі обробки даних про викривачів Законом не визначаються, не врегульовуються також і питання обсягу даних, які вноситимуться до Єдиного порталу повідомлень викривачів, порядок захисту таких даних, випадки, підстави та коло осіб, яким надаватиметься доступ до цих даних, відповідальність за незаконне використання чи розголошення таких даних.

2. За відсутності належного унормування на рівні закону засад функціонування Єдиного порталу повідомлень викривачів наділення Національного агентства з питань запобігання корупції повноваженням встановлювати порядок ведення Єдиного порталу повідомлень викривачів наділяє зазначений центральний орган виконавчої влади широкою дискрецією у зазначеному питанні.

3. Фактично нівелюється закладений у чинному Законі України «Про запобігання корупції» підхід до викривачів корупції, за яким викривач повідомляє, в тому числі, про можливі факти корупційних правопорушень.

4. Положення Закону не дають однозначного розуміння критеріїв, за якими наявність певних фактів можна визначити як «достеменно відомі».

Зазначене неминуче призведе до неоднакового застосування відповідних положень Закону на практиці, а також створить підґрунтя для зловживань уповноваженими особами відповідних суб'єктів під час попереднього розгляду та оцінки повідомленої викривачами інформації про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції».

Наведене свідчить про незавершеність механізму правового регулювання та недотримання вимог якості закону в контексті забезпечення визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права, елементами якого є правова визначеність, ясність і недвозначність правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005).

5. Законом фактично змінюються умови виплати винагороди викривачу – на відміну від чинного порядку, виплата винагороди викривачу ставиться в залежність від стягнення в дохід держави (у порядку конфіскації, спеціальної конфіскації) грошей, цінностей та іншого майна або грошової суми, що відповідає вартості такого майна.

Водночас пропонована редакція частини другої статті 53⁷ Закону України «Про запобігання корупції» не узгоджується зі статтею 130¹ Кримінального процесуального кодексу України, якою визначено, що за повідомлення про корупційний злочин, активне сприяння його розкриттю, якщо грошовий розмір предмета злочину або завдані державі збитки від такого злочину в п'ять тисяч і більше разів перевищують розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення злочину, викривачу виплачується винагорода у вигляді 10 відсотків від грошового розміру предмета корупційного злочину або від завданого державі збитку після ухвалення обвинувального вироку суду, але не більше трьох тисяч мінімальних заробітних плат, встановлених на час вчинення злочину (частина перша).

Зазначене призведе до конкуренції відповідних положень Закону України «Про запобігання корупції» та Кримінального процесуального кодексу України, що може спричинити різне застосування на практиці. Це також свідчить про незавершеність механізму правового регулювання, що не відповідає гарантованому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права, створює ризики порушень прав викривачів.

6. Положення пропонованих редакцій абзацу двадцять третього частини першої статті 1 та частини першої статті 53¹ Закону України «Про запобігання корупції» потребують узгодження між собою, оскільки містять різні підходи щодо створення та функціонування регулярних каналів повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції».

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Руслан Стефанчук презентував законопроект про місцевий референдум.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.