ВС висловив позицію стосовно непроведення повного розрахунку при звільненні

Верховний Суд  у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду  розглянув справу № 120/3276/19-а,  в якій досліджував непроведення повного розрахунку при звільненні.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що  позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини, в якому просив:

1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини щодо непроведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
2. Зобов`язати Військову частину нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 27.11.2017 до 19.06.2018.
3. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини щодо непроведення остаточного розрахунку при звільненні з військової служби позивача у запас Збройних Сил України.
4. Ззобов’язати Військову частину нарахувати та виплатити середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби.

Позивач посилався на те, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень (військової частини), яка полягала у неправомірному ненарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення у період з 27.11.2017 до 19.06.2018, призвела до порушення його законних прав та інтересів у частині непроведення своєчасного розрахунку при звільненні позивача зі служби.

Позивач зазначав, що допущена відповідачем затримка розрахунку при звільненні з військової служби є порушенням статті 116 Кодексу законів про працю України та у відповідності до статті 117 Кодексу законів про працю України є підставою для виплати середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Військової частини щодо непроведення 19.06.2018 остаточного розрахунку при звільненні з військової служби позивача у запас Збройних Сил України та зобов`язання Військової частини А2533 нарахувати та виплатити йому середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 20.06.2018 до 16.12.2019 включно. Прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено у задоволенні вищевказаних позовних вимог.

Висновок Верховного Суду

ВС врахував те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, тож  колегія суддів суду касаційної інстанції доходить висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.

Також ВС зазначив, що статтею 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Вказаними нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов’язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов’язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України.

ВС відзначив, що метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

За змістом частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

ВС наголосив, що частина перша статті 117 Кодексу законів про працю України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 Кодексу законів про працю України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

ВС підкреслив, що з урахуванням встановлених судами фактичних обставин у цій справі, а саме: непроведення повного розрахунку при звільненні позивача (ненарахування та невиплата індексації грошового забезпечення, яка враховується у складі грошового забезпечення військовослужбовців), суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що така бездіяльність відповідача є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Крім того, ВС зазначив, що судом першої інстанції правомірно відхилено посилання відповідача на відсутність механізму нарахування індексації грошового забезпечення та відсутність бюджетних коштів для виплати індексації, оскільки вказане не є належним доказом неможливості здійснення вказаної виплати (доказом наявності поважних причин непроведення розрахунку).

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог, та залишив у цій частині рішення суду першої інстанції.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС роз’яснив, кому належить право закрити провадження у справі про адмінправопорушення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.