Коли суд може визнати протокол огляду місця події недопустимим доказом

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 473/2010/17, в якій досліджував питання визнання протоколу огляду місця події недопустимим доказом.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що органом досудового розслідування чоловік обвинувачувався в тому, що він у невстановлений час та місці для власного вживання без мети подальшого збуту незаконно придбав полімерний флакон з особливо небезпечним наркотичним засобом – опієм ацетильованим у невеликій кількості, який зберігав у кишені свого одягу.

Зберігаючи при собі полімерний флакон і особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим та проходячи біля виправної колонії, побачив працівників виправної колонії та кинув на землю біля себе вказаний полімерний флакон, який знаходився у фрагменті чоловічої шкарпетки, про що працівники установи повідомили працівників Вознесенського ВП ГУНП у Миколаївської області.

Пізніше, працівниками Вознесенського ВП ГУНП під час огляду земельної ділянки прилеглої до охоронюваної території виправної колонії, виявлено фрагмент шкарпетки чорного кольору, в якому знаходився пакунок, обмотаний клейкою стрічкою із полімерним флаконом, в якому знаходився особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - ацетильований опій.

Вироком місцевого суду чоловіка було виправдано за пред'явленим йому обвинуваченням у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 ч. 1 КК України, за недоведеністю його вини у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін.

ВС підкреслив, що мотивуючи своє рішення про виправдання особи, суд першої інстанції проаналізував докази, наявні в матеріалах кримінального провадження та визнав недопустимим протокол огляду місця події та фототаблиці до вказаного протоколу, оскільки вказані докази здобуті з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

Також ВС зазначив, що відповідно до ст. 237 ч. 1 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця або окремих речей, оглядати та вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження.

У випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. (ст. 104 КПК України)

Відповідно до ст. 105 КПК України особою, яка провадила процесуальну дію до протоколу долучаються додатки, таким додатком можуть бути фототаблиці. Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовленні, а також засвідченні підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні таких додатків.

Крім того, ВС відзначив, статтею 106 КПК України передбачено, що протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено, що протокол огляду місця події не містить підпису слідчого, який проводив дану процесуальну дію, що унеможливлює ідентифікацію особи, яка складала даний протокол. До даного протоколу також додана фототаблиця, яка підписана невідомою особою, без зазначення прізвища особи, крім того, в даній фототаблиці, зазначено, лише те, що вона є «фототаблицею до протоколу огляду місця події від 28.05.2017 року за фактом», будь-які інші пояснення у фототаблиці відсутні.

Враховуючи такі обставини, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що протокол огляду місця події та фототаблиці до вказаного протоколу є недопустимими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Крім того, суд визнав недопустимим і похідний від цих доказів висновок судово-хімічної експертизи, оскільки висновок експерта не може ґрунтуватись на доказах, які визнані судом недопустимими (ст. 101 ч. 5 КПК України). При цьому суд врахував доктрину «отруєного дерева» (або «ефект доміно»), яка знайшла своє відображення у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Гефген проти Німеччини» від 30 червня 2008 року та «Яременко проти України» від 30 квітня 2015 року, згідно з якими визнання одного доказу недопустимим має наслідком невизнання доказами всіх фактичних даних, одержаних на його підставі, тобто матеріали, отримані в результаті використання недопустимого доказу, самі є недопустимими як доказ.

ВС зазначив, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що надані стороною обвинувачення докази не доводять в цілому, «поза розумним сумнівом», що кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується чоловік, вчинене за обставин, викладених в обвинувальному акті, та виправдав його за недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України.

Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, за яких умов суд може визнати допустимим доказом показання з чужих слів.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.